Сергій Залевський - Спеціаліст

Наш сучасник Макс Шнітке в далеких світах зоряної Співдружності продовжує нове життя далеко від своєї першої батьківщини. Торговий Союз Брилар – так називається держава, яке надає йому громадянство і можливість почати це життя. Важка, але прибуткова професія технолога по обробці сумішей дозволяє йому непогано заробляти. В ході своїх подорожей у новому світі він нерідко стикається з непередбаченими складнощами своєї професії і різними любителями легкої наживи. Високий рівень знань, надійний корабель і професійні навички допомагають йому кожного разу знаходити вихід із складних ситуацій. Доля прихильна до нього – тут він знаходить свою жінку – маленьку рудоволосу красуню на ім'я Юлі – далі вони вирішують розвиватися разом. Парочка вчиться, літає, заробляє кредити – як усі люди в цій Співдружності. Не все проходить гладко і красиво, але у них є мета, і заради неї вони додаватимуть максимум зусиль, особливо Макс – наш головний герой.

Новий день розпочався з того, що Юлі захотілося оглянути «Фортер» – невгамовна любителька літаючих штучок не відв'язалася від хлопця, доки він не дав їй таку можливість. Красуня пропала усередині кораблика на півгодини – що вона там весь цей час робила, для технолога залишалося загадкою. Вже якщо його самого бортовий мозок корабля ігнорував, оскільки навичок, необхідних для того, щоб управляти кораблем у нього доки не було, то, що могло так затримати руду усередині, ніяк не укладалося у хлопця в голові. Нарешті, цікава пані вийшла зі шлюзу і попрямувала до партнера:

– Цей штучний розумник там занадто зухвалий – ось вивчу шостий ранг і проведу з ним виховну роботу – подруга мило хмурила личко і скривджено дула губки.

– А що ти хотіла там взагалі то? Навичок немає, знань теж – одна нейромережа підходить тільки під вимоги системи – думала убити це диво інженерної думки своєю рудою зачіскою?

– Багато ти розумієш… – задумливо дивлячись на шлюз «Фортера», відповіла подруга – ліжко там звичайно трохи краще ніж в «Белзі»,… їх там навіть два, хі-хі… Цікаво, для чого їх два?

– Тому, що екіпаж може складатися з одного або двох пілотів – ось вивчиш шостий ранг, сама все зрозумієш. Все, давай збиратися – пора повертатися додому на планету, ти адже пам'ятаєш наш план по навчанню?

– Так, звичайно – ти говорив, що є якийсь варіант, який нам допоможе з шостим рангом.

Зібралися швидко: усі повсякденні речі залишилися на планеті, так що, швиденько щільно поснідали і висунулися на льотну палубу станції. Руда знову стала наполягати на спуску на планету в орбітальному ліфті, тому сіли на внутрісистемний бот, який курсував між корпоративною станцією «Грантуш-1» і торговою «Лайна-С02», до якої був приєднаний цей величезний девайс. Заплативши тисячу кредитів за двох, годину витріщалися по сторонах, підключившись до зовнішніх сенсорів бота, поки той пихкав по маршруту. Особливо було цікаво дівчині: хлопця картини внутрісистемних і орбітальних замальовок вже не чіпляли – первинний інтерес вичерпався. Але на подругу хаотичний рух різнокаліберних кораблів справляв незабутнє враження, і вона щось зосереджено бурмотала час від часу – ймовірно, давала усьому побаченому свою жіночу оцінку.

Проїзд на орбітальному ліфті коштував всього чотириста кредитів з носа – заплативши за двох, парочка всілася на вільні місця, і через деякий час вони відчули, що платформа прийшла в рух. Сам ліфт був круглим майданчиком близько ста метрів в діаметрі, який плавно опускався вниз з невеликим, плавним прискоренням. Фахівець помітив, що конструкція не мала ніяких бічних тросів, тяги і тому подібних речей – підйом на орбіту і спуск на планету здійснювався за допомогою потужних антигравів. Цю інформацію він встиг засвоїти ще на станції у свої перші дні перебування в ТС Брилар, вивчаючи різні новини в місцевій інфомережі. Тоді йому все було дуже цікаво, і він поглинув у той час багато цінного і не дуже матеріалу з мережі.

Так от, попри те, що скрізь стверджувалося, що ці конструкції надзвичайно надійні і відсоток відмов там майже нульовий, оскільки дублювання двигунів перекривало навіть неймовірну випадковість поломки майже половини антигравів одночасно – все одно, землянинові цей транспортний засіб не подобався. Сам собі він цього не міг пояснити – швидше за все, його обтяжувала велика маса людей навколо нього в одному місці – уся внутрішня частина майданчика була забита комфортними кріслами, де сиділи розумні, подорожуючі з ним разом. Вільними були тільки підходи до оглядових вікон – десь близько двох метрів по колу майданчика.