Дарина Гнатко - Радислава. Історія одного кохання

© Іргізова Ю. Г., 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2022

– Боярин приїхав.

Радислава – єдина донька заможного боярина Пилипа Довгодума, родича самого вельможного князя Данила Галицького, – вся стрепенулася від цих слів мамки своєї Мокрини й підхопилася легкою пташиною з лави. Карі, темно-коричневі її, гарні та великі очі так і засяялися, а тонкі, проте сильні ручки ухопилися схвильовано за товсту косу лискучого волосся каштанового кольору. Стільки часу чекала вона на заповітну цю хвилину, коли нарешті зможе ж побачити боярина Мстислава Борисовича, за котрого просватував її батечко й про вроду котрого землями Галицько-Волинського князівства ширилися захоплені оповідки! Принаймні брати самої Радислави не раз промовляли об тім, що боярин цей з Переяславських земель уже не перший рік вважається чи не найвродливішим чоловіком Київської Русі. А вже яким хоробрим він був… справжнім лицарем, про зустріч з яким так мріється ніжне дівоче серце. Походився Мстислав Борисович з роду В’яженичів, котрі володарювали землями південніше від Києва, й мав від померлого батька спадком два маєтки поряд Дніпра та річки Псел. За словами батечка, землі там були дещо дикі й не раз охоплені вогнем від набігів монгольської орди, маєтки В’яженичів палали теж не одного разу, та завжди відбудовувалися знову. Й Радислава мислила собі – це ж скільки сміливості треба мати людині, щоб жити в тім дикім краю й майже не страшитися навал орди. Ще не знайома з нареченим, вона вже відчувала захоплення тим мужнім лицарем, з котрим батько зустрівся під час своєї подорожі до Києва. Батечко їздили разом з князем Данилом у справах князівства й на обіді в одного боярина й познайомилися з боярином Мстиславом Борисовичем. Хтось жартома прокричав, що молодший з братів В’яженичів шукає собі нареченої, а князь Данило також наче жартома, а наче й справді прокричав у відповідь, що кращої дружини від єдиної доньки його товариша Довгодума по всій Русі не знайти. І В’яженич несподівано зацікавився… Ось так, з ласки самого князя, й знайшлася для Радислави доля. Між батечком та В’яженичем було домовлено, що боярин приїде свататися за місяць і коли сподобається самій Радиславі, то й з весіллям баритися не стануть. І цілий цей місяць Радислава потерпала від цікавості таки побачити нарешті Мстислава Борисовича, мріяла в темні години, коли покладалася спати, про зустріч свою першу з боярином. Як він з’явиться при маєтку, спішиться з коня свого баского, у свиті, шитій шовком золотавим, та плащі-корзно з коштовною застібкою на однім плечі, що приховує сильне та мужнє його тіло, й вітер, налетівшись несподівано, торкнеться його золотавого волосся. Увійде до зали великої, й там уже на нього вона чекатиме з нетерпінням. Він підійде ближче, зазирне до очей уважним поглядом очей своїх, і їх обох відразу ж, в одну хвилину захопить почуття, яке матінка з батечком звуть коханням і яке поєднує її батьків уже так багато років…

Й ось Мстислав Борисович у Пересопниці.

Захвилювавшись, Радислава завмерлася на одному місці, відчуваючи, що не зможе навіть поворушитися від того хвилювання, що охопило її всю. Дивилася мовчки, як її покоївки прилинули до вікна, аби побачити нареченого господині своєї молодої, й самій так кортілося опинитися поряд їхніх допитливих голівок та визирнути з палацу, побачити нарешті того, про кого так багато думалося й мріялося. Але чомусь не змогла того зробити… не насмілилася чи перестрашилася невідомо й чого.

З задуми випурхнула, коли торкнулися її теплі руки мамки.

– Й чого, лебідонько моя, зажурилася?

Поглянула на Мокрину великими карими очима.

– Страшно мені раптом заробилося, нянечко… Чомусь страшно…

Мокрина посміхнулася.

– То буває… Але все минеться, лиш покличуть тебе батечко до зали й познайомлять з боярином твоїм.

Радислава посміхнулася, хоча страхи й не покинули її до кінця. Тепер мала вона лиш тільки чекати – чекати тої заповітної хвилини, коли батечко накажуть покликати її до великої зали, в котрій і мають зустрічати гостей. Чекати… Вона ж місяць перетерпіла того виснажливого чекання, й зараз декілька лиш хвилин того чекання видавалися для неї просто нестерпними.

А дівчата біля вікон уже почали доповідати.