СтаВл Зосімов Премудрословскі - ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив

І в низу доповнення іншим почерком:

«Вибач, Пупсик, повернуся, як доведеться! Поки твій Блох нагуляется. Жди меня і я повернуся. Може бути і один…»

Ізя прочитав записку і, переписавши на листок почерком батька і Інцефалопата, сховав її в кишеню і стер з дверях напис.

– Ну, старий козел, ти потрапив. -взял мобільник свій і відіслав SMS батькові. Потім пішов в будинок і віддав записку матері. Вона прочитала і знизала плечима.

Нехай їде. Ми його замінимо. А про продовження батькові ні слова. Зрозумів?

– Звичайно, мати, я розумію… А давай у директора школи відберемо свиню, ааа? -предложіл він.

– Ти що? Ми повинні робити все за статутом і по справедливості.

– А він кричить на мене по справедливості?

– Він директор. Йому видніше. І він сам буде перед Богом відмазатися.

– Це який на стіні в кабінеті висить?

– Майже. Там висить Залізний Фелікс, його заступник. Гаразд, іди уроки роби.

– Я зробив. Мам, можна я піду на річку погуляю?

– Іди, але пам'ятай, щеня: потонеш, додому не приходь. Приб'ю… Зрозумів?

– Так. -крікнул Ізя і зник за дверима…

АПУЛАЗ 3

– Не, патрон, міг би і я залишитися, у мене ж серце слабке…

– Ні що, ось в Пітері і подихайте газами і по легшає.

Арутун хотів було ще сказати що-небудь, що б залишитися з дружиною Клопа, але задумався і відвів погляд на повзучу двухвостки на своєму коліні і великим пальцем втиснув комаха в матерію штанів.

– Ти чого то хотів ляпнути? -ехідно, примруживши очі, запитав Оттіла.

– У мене немає грошей і ліків.

– Ну, це вирішується. Все оплачує бюджет. Якщо ми знайдемо НОС.

– А якщо не знайдемо його?

– А якщо не знайдемо його, то всі витрати віднімуть… з тебе.

– Як так?

– А ось так. Ще будеш ставити дурні питання, то можна і втратити робоче місце. Зрозуміле?

– Так точно, зрозуміло. Коли їдемо?

– Дурне питання. Ми вже повинні бути там. Їдемо зараз же!

– А що так скоро? Я ж валізу не зібрав?

– Треба завжди тримати його напоготові. Ти знав, куди влаштовуєшся… Я до речі, той же…

– Що?

– Чи не зібрав валізу. Так вони нам і не потрібні. По прибуттю купимо, що треба. У мене картка банківська.

– А якщо грошей не вистачить?

– Він підкине. -І знову дільничний ткнув пальцем в стелю і по-пігмейськими застрибнув, за допомогою сальто, на стіл, махнувши перед носом колеги ногою. Встав на ноги і перетнув стіл пішки в напрямку від Арутуна до стільця своєму. Сліз і попрямував до виходу.

– Що сидиш? поїхали! -І змахнув рукою, -І немов уздовж по Пітерської, пронісся над Землею…

Вони вийшли з опорного пункту, залишивши лише записку крейдою на двері:

«Не хвилюйтеся. Поїхали по терміновим завданням в Пітер. Залишаєшся в місце Інцефалата, а Ізя – замість мене.. Я!»

І в низу доповнення іншим почерком:

«Вибач, Пупсик, повернуся, як доведеться! Поки твій Блох нагуляется. Жди меня і я повернуся. Може бути і один…»

Ізя прочитав записку і, переписавши на листок почерком батька і Інцефалопата, сховав її в кишеню і стер з дверях напис.

– Ну, старий козел, ти потрапив. -взял мобільник свій і відіслав SMS батькові. Потім пішов в будинок і віддав записку матері. Вона прочитала і знизала плечима.

Нехай їде. Ми його замінимо. А про продовження батькові ні слова. Зрозумів?

– Звичайно, мати, я розумію… А давай у директора школи відберемо свиню, ааа? -предложіл він.

– Ти що? Ми повинні робити все за статутом і по справедливості.

– А він кричить на мене по справедливості?

– Він директор. Йому видніше. І він сам буде перед Богом відмазатися.

– Це який на стіні в кабінеті висить?

– Майже. Там висить Залізний Фелікс, його заступник. Гаразд, іди уроки роби.

– Я зробив. Мам, можна я піду на річку погуляю?

– Іди, але пам'ятай, щеня: потонеш, додому не приходь. Приб'ю… Зрозумів?

– Так. -крікнул Ізя і зник за дверима…

– Ух, -покачала головою контролерша, уродженка якогось латвійського колгоспу, пропускаючи приїжджих. -Совесті немає, видно ж рожа не російська, а ще генеральський мундир натягнув.

– І на це є адміністративне покарання.. -поясніл сержант Голитько, родом зі Львова.

– А ось мій паспорт, з єхидствувати Арутун Карапетович і простягнув його Пента. -россійскій. Я росіянин, свій!

– Як і я, -добавіл пент

– І я. -випучів очі, додала контролерша.

– Ну, з вами все в порядку. -Лістая паспорт сказав пент, -хотя, секундочку, -посмотрел з під лобья, Ти артист? -в очі різнобарвному, після опустив вивчає погляд на колоши, -ілі зоофил?