Окса Фом - Циганка за мільйон

Тасарлі хотілося доторкнутися до нього, відчути кінчиками пальців тепло, але саме цього вона й не могла. Все що їй залишалося стояти за портьєрою й згорати від власного вогню пристрасті, що розгорався сильніше з кожною секундою.

– Візьми мене, – запропонувала жінка, і тепер її голос не був таким чарівним. Скоріше він охрип від бажання.

Незнайомця не потрібно було просити двічі. Особливо якщо у нього в голові кружляли ті самі думки, ті самі бажання…

Чоловік безсоромно розвів її коліна в різні боки, вона не пручалася. Піддатлива, доступна – лежала й стогнала під ним, прогиналася в спині назустріч, ще сильніше розводячи в різні боки ноги.

І він одним впевненим рухом заполонив її нутро.

Всередині у Тасарли все стислося. Довелося навіть закусити кулак, щоб не застогнати вголос. Низ живота скрутило від невтамованого бажання, спідня білизна промокла від любовних соків і допомагало лише холодне скло, до якого циганка притулилася спиною.

– Я кохаю тебе, – промовив незнайомець перед тим, як зробити декілька останніх поштовхів.

Й це раптове зізнання розбило всі нездійсненні мрії Тасарли, адже було зроблене від серця та мало підтвердження у його незвичайних очах.

Онука барона тяжко зітхнула. Вона б все віддала, аби ці слова пролунали для неї…

На жаль, це неможливо. Між ними прірва. Він багатий гаджо, вона циганка – онука барона, перлина табору. Їх світи ніколи не перетнуться. Проте вогонь, який запалив в ній саме цей незнайомий чоловік, вже неможливо було загасити. Тасарла знала, що ніколи не забуде те, що побачила в елітному нічному клубі. Ці спогади пройдуть з нею через все життя.

З кожною хвилиною Тасарла все більше нервувала. Сидіти на ліжку й чекати бодай якихось новин важко. Тому онука барона підскочила й почала ходити по кімнаті наче дика тварина, що раптом потрапила у залізну клітку. Проте й це не допомогло – терпець урвався, вона притисла тремтячі руки до щік та повернулася до подруги:

– Чому так довго? Невже немає виходу з цієї ганебної ситуації?

Хітана мовчки витріщилася на онуку барона, а потім прикрила очі й похитала темною голівкою, не наважуючись вимовити ані слова. Тасарла – гарна дівчина, вихована, але інколи буває занадто запальна, як вогонь. Сьогодні якраз один з таких випадків. За довгі роки, що вони знайомі Хітана ще жодного разу не бачила подругу такою розлюченою, такою нетерплячою. Щоправда, багато чого змінилося з того часу, як барон дізнався про темні справи за його спиною. Він не очікував такого удару. Та ще й від кого, від власного онука.

Два роки тому до них у табір вперше навідалися гаджо. Й все це було не просто так! Вони відразу ж пояснили, що привело їх на чужу територію. Роман Карачай, барон, дід Тасарли та Чендера, не зважаючи на ситуацію зустрів їх як гостей. І мабуть, саме це на той момент врятувало його онука від арешту.

Хоча гаджо й були одягнені по цивільному, але насправді займали не останні місця в органах міської влади. Полковник Димідов пояснив барону, що веде справу серійних викрадачів коштовностей, а потім поклав перед Романом канцелярську теку. Відкривши її чоловік, попри смаглявий тон шкіри, зблід. Перед ним лежали докази того, що грабіжники – це група циган на чолі з його онуком. Всіх він добре знав, всі були з його табору.

Два роки тому Роману все ж таки вдалося вмовити полковника не надавати розголосу справі та урегулювати все мирним шляхом. Звісно ж був суд, але викрадачі відбулися умовним терміном та відшкодуванням збитків з відсотками.

І ось нещодавно полковник знову навідався до табору. Тепер вже мова йшла не про групу циган. Викрадачів було двоє: онук барона Чендер та його наречена Лулу. Вони обікрали успішного приватного підприємця, володаря шоколадної фабрики, Петра Шушкова на захмарну суму – на мільйон. Барон намагався улагодити конфлікт так само як і минулого разу, але чоловік був непохитним – або барон повертає потрібну суму з відсотками за неділю, або його онук з нареченою опиняться за ґратами.

Проте у Чендера та Лулу були інші плани на життя. Й дізнавшись про те, що їх викрили, парочка зникла по-англійськи у невідомому напрямку, залишивши на згадку про себе борг у мільйон.

Дізнавшись про ситуацію у таборі Димідов пішов на зустріч Роману, запропонувавши угоду, яка повинна була задовольнити всіх. Якщо барон погодиться скласти свої повноваження й залишить село разом зі своєю родиною, то натомість полковник вмовить Шушкова обмежитися лише власністю Романа Карачая: великим будинком та прилеглою територією. Цигани повинні прийняти Петра як сільського голову й підкоритися новому порядку. Таким чином, вперше гаджо стане бароном циганського табору.