Володимир Єшкілєв - Унія

На всяк випадок він поцікавився у присутніх, чи цікаво їм послухати про новий Люксембурзький парк та принади вулиці Сен-Дені.

– Краще розкажіть про Шатле, – запропонував Демкович-Креховецький.

– Вам лише б про судейських, – Скибицька махнула в бік здорованя віялом і повернула розмову на театральне життя галлів.

– Ви були у «Бургундському отелі»? – запитала вона. – О, як я мрію подивитися «Сіда»!

Мечислав делікатно, щоб не образити господиню, уточнив, що знаменита прем’єра «Сіда» відбулася не в Отелі, а в театрі Маре. Він додав, що був на цьому святі, а також стримано похвалив гру Мондорі та висловив обґрунтовані сумніви у тому, що сучасники здатні оцінити творіння Корнеля. Адже навіть паризька аристократія надає перевагу не йому, а манірним пасторалям у придворному театрі герцога д’Епернона та похмурим катівням у «Маріамні» Трістана Л’Ерміта. Зрозуміло, що легше вичавити сльози стражданнями невинної дівчини, аніж правдиво й без фарсу розповісти про лицарство та його світлий чин.

Син підстарости обвів присутніх озореним поглядом. Цієї миті він відчував себе місіонером, якого історична сила спрямувала на просвітлення краю войовничих грубіянів, на ствердження галантних звичаїв у землях, що нидіють у варварстві та старосвітських забобонах.

– Лише майбутні покоління, озброєні знаннями та вільним покликом єства, вшанують геній Корнеля! – наголосив Мечислав, отримав від німфи захоплений погляд й закріпив свій тріумф не зовсім доречним цитуванням з «Сіду»: – Мені солодше за надію знання про зникнення надій!

– Brabium! – підтримав Агріппа, – або ж, якщо вам приємніше: Brave!

– Щоб розповідати про лицарство, треба бути лицарем, – зауважив здоровань.

– І мати правдиву віру, – докинув Кіт.

– Ясний факт, – підтримав Ревула.

– Кажуть, що у Паризії є лицедій, який промовляє зі сцени голосом, потужнішим за спів тридцяти півчих, – знову скорегувала розмову Скибицька.

– Лише тридцяти? – посміхнувся Агріппа.

– Я чув його голос, – кивнув Мечислав. – Його там називають Стентором на честь глашатая греків, котрий під час облоги Трої перекрикував півсотні мужів. А ще порівнюють його голос з єрихонською трубою та з сурмами янголів при Страшному суді.

– У Жидачеві, – втрутився Демкович, – у Борисівській церкві є дяк, якого чути за три милі.

– Лише три? – знов озвався онук руського воєводи.

– Схизмацький крикун, – вищирився Кіт.

– Потвора! – радісно гаркнув Ревула.

– Панове, я вас благаю! – німфа не зводила погляду з Демковича.

Той сидів непорушно і дивився в підлогу.

– А правда, що у Галлії знищили всіх єретиків? – поцікавився Кіт.

– Це було дуже давно. Ось вже десять років як paix d’Alès 16 16 Paix d’Alès – едикт Милості ( фр .). гарантує гугенотам вільне сповідання їхньої віри, – уточнив Мечислав. Йому дуже хотілося посприяти миротворчому пориву Скибицької, але гроза насувалася невідворотно.

– Неподобство, – буркнув Кіт й подивився в бік високої шафи, що стояла обіч входу до зали.

Щось підказало синові підстарости: саме там компанія залишила свої мантії і шаблі.

– Soli Deo Honor et Gloria! 17 17 Soli Deo Honor et Gloria! – Богу Єдиному честь і слава! ( Лат .), бойове католицьке гасло. – підтримав Кота Агріппа. Срібний череп його ножа вистромився з-під баски.

– Вірую в Духа Святаго, Господа істиннаго та Животворящаго, Іже от Отца ісходящаго, іже со Отцем і Сином споклоняєма і славіма! – голосно мовив Демкович, розправив плечі й підвівся з крісла.

– От і єретична формула, хто б сумнівався, – Кіт також підвівся й плюнув здорованеві під ноги.

– Це порядний дім! – крикнула господиня.

– У порядному домі не ображають пана Бога! – Ревула одним стрибком досягнув шафи.

Проте спритність йому не допомогла. Демкович однією рукою відірвав своє крісло від підлоги і пустив політати. Важка мебель вдарила Ревулу в плечі. Той з прокляттями впав на дзеркальні дверцята шафи. Дзвін розбитого скла накрив останнє прокляття.

Мечислав понадіявся, що шкіряний підкирасник збереже хоча б живіт Ревули від гострих, наче шаблі, скалок.

А сам рушив в бік Скибицької з наміром рятувати німфу.

– Панно Зося, до вас йде auxilium 18 18 Auxilium – допомога ( лат .). ! – крикнув він, аби господиня не злякалася його наближення.

Тим часом Кіт підхопив шаховий столик, прикрився ним, наче щитом, і напав на Демковича.

Обходячи Кота, син підстарости нирнув під ліву руку Агріппи, відтак перестрибнув через письмовий стіл, щоб опинитися між господинею і побоїщем. Маневр був близьким до щасливого завершення, коли щось тверде рухнуло йому на потилицю, вибиваючи з очей іскри, а з мізків – свідомість.