Аліна Максакова - Пантеон Cвободи. Книга друга. Розквіт імперії

Стоячи коло вівтаря, Наполеон поклав праву руку на Євангеліє і вимовив клятву у вірності французькому народові та його інтересам. Коли закінчилась церемонія присяги, Наполеон взяв із рук Папи Римського корону і власноруч одягнув її на свою голову, порушивши цим канонічні традиції. Папа Римський повинен був одягнути корону на голову Наполеона. І я подумав, що це погана прикмета, і як складеться доля нашої любої Франції у майбутньому. У ту незабутню хвилину герольд проголосив: «Найясніший імператоре Наполеоне, наш государю, коронований і зведений на трон! Vive L’Empreur! [17] Vive L’Empreur! – (франц.) Слава Імператору! ».

На ті слова пролунали радісні вигуки усіх присутніх…

Моє серце билося скажено, а в голові невпинно звучало: «На моїх очах вершиться найбільша епохальна подія!»…

Уперше з вуст зірвалося полегшено і в той же час гордо: «Віват Імператор!»…

Святкування нерідко є збудливим для народу.

Париж вже декілька діб бурхливо радів правлінню Наполеона, гримів піснями, танцями і поодинокими артилерійськими залпами. Його околиці теж гомоніли гучними вигуками численних військових загонів і брязчанням залізної зброї. Війська безупинно стягувалися до Булоні.

І якщо ті солдати знали про стан справ, мирні громадяни про те, що діється насправді, могли лише роздумувати і здогадуватись, не маючи на руках жодних фактів.

Чи могли вони знати про те, що над їх головами знову нависла смертельна військова загроза? Чи могли вони здогадуватися про те, що за межами їхніх уявлень готуються до майбутньої сутички Європа й Франція? Чи могли вони припустити, що над їх головами вже утретє був занесений меч могутніх ворогів?

Неінформованістьдо пори, до часу була захистом їхнім від жорстокості, яка розігрувалася силами коаліції, немов шахова партія…

І скільки ж пішаків повинно було полягти в цій грі? Хто зробить перший хід? Чий король буде загнаний у глухий кут?..

Так, невідомість іноді є рятівною…

Але чи могла вона допомогти тим мосьє, котрих тижнями муштрували в війскових таборах? Адже, як-не-як, мало не всі вояки встигли побувати на справжніх ратних полях, де киплять військові пристрасті, багатьом з них життя при найближчій же нагоді подасть страшні уроки.

Світанкове сонце остаточно розвіювало залишки нічного мороку, проступаючи на небі золотими плямами. Перші промені, наче рятівні спалахи світла, поблискували на лисуватих схилах містечка Булонь-Сюр-Мер. Далі вони швидко прорізалися по безкрайніх блакитних водах, яскраво переливаючись та поблискуючи. Такі пейзажі будили в людини дивовижне захоплення, наче вперше побачені, проте панам, подібним до мене, які провели поряд з цим природним «дивом» ось вже більше півроку, захоплення пейзажами починали приглушуватися. «Le Grand Armée» [20] «Le Grand Armée» – (франц.) «Велика Армія». лаялася, побачивши спокійні хвилі і напівпрозорі глибини. Дивлячись на солдатів здавалося, що «морська хвороба» здатна пробиратися на берег і вражати весь табір.

Порятунком від недуги було очікування тієї славної години, коли нам буде відданий наказ відправитися на підкорення Туманного Альбіону, а також візит до нас Імператора. Я мало не щодня переконувався в тому, що солдатам для життя в цьому зубожілому містечку досить буде лише марень про майбутнє і Бонапарта, котрий прагнув утілювати їх в дійсність…

– Думаєте про те, що за цим горизонтом, генерале Мерсьє? – злегка глузливий голос, що пролунав за спиною, відвернув мене від думок і змусив обернутися.

За два кроки від мене, широко розставивши ноги у своїй звичайній манері, стояв Жан Бойнод [21] Жан Бойнод – генерал Наполеона Бонапарта, який був з ним починаючи з Єгипетського походу, закінчуючи кампанією Ста Днів. – генерал, 16 серпня цього року нагороджений Орденом Почесного Легіону [22] Орден Почесного Легіону (фр. Ordre national de la Légion d’honneur) – французький національний орден, заснований Наполеоном Бонапартом 19 травня 1802 року. Належність до ордену є вищою відзнакою, шани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції (під час Першої Імперії, частіше серед військових). . Це був досить молодий чоловік, в якому природжена легковажність межувала з крайньою серйозністю, через що він виглядав значно старшим за свій справжній вік. Він був високий, худорлявий і жилавий, а найбільш помітними прикметами його зовнішності були злегка сіруваті очі, що під густими чорними бровами, а також зарубцьований шрам на щоці здобутий в боях.