Улас Самчук - На твердій землі

Годі справді вгадати, хто були ті суворі аскети, які призвели це затишне приміщення до такого консеквентного сюрреалізму. Коли ми вперше зайшли сюди з агентом, тут було тихо, мрачно і порожньо, нічого не вказувало на присутність будь-яких мешканців цього простору, історія про це також мовчала, а деякі залишки археології у вигляді черепків вазонів та деякі уривки ієрогліфів по стінах не казали багато. Правдоподібно це були нащадки суворих предків, напевно, з бородами, не конче соняшного характеру, для яких задимлений ватран, порядна люлька крутого бакуну, добра чарка «Скол»-у спричиняли багато більше насолоди, ніж естетика й гігієна.

Деякі натяки на вияснення ситуації вносили, як сказано, залишки древніх написів, ось як «Джюлієт» зі серцем, пробитим стрілою, накреслені крейдою зі зовні під кухонним вікном, як таке ж «Дейвід» з таким же серцем і такою ж стрілою видряпані на цеглі веранди. Таких сердець і таких стріл, переважно майже затертих часом, зустрічалося більше, і це могло створювати легенди про лицарів, закованих у панцері, про закоханих красунь у замкових вежах і взагалі про любов, молодість, щастя навіть у цих суворих кліматах.

І можливо, моє втручання до цього світу романтики не було виправдане. Я, наприклад, озброювався щітками, шкарабульцями, фарбами і як тільки приходив з роботи, чи ввечері, після денної зміни, а чи рано, після нічної (мої зміни мінялися що три тижні), я одразу наряджався у одяг жреця і містерія перезміни клімату починалася.

Було літо, термометр показував переважно понад 80 Фаренгейта [15] 80 Фаренгейта – 26,6 о Цельсія. , безнастанно пились «севен-апи» [16] Севен-ап ( англ . «7Up») – подібний до сучасного спрайту лимонно-лаймовий безалкогольний газований напій без кофеїну. Відомий від 1929 року. , лились поти, найхоробріший із зулусів не мав краще розписаного, ніж моє, лиця, паркети були встелені «Дейлі Старами» [17] «Дейлі Стар» ( англ . «Daily Star») – щоденна британська газета чуток, пліток і сенсацій, що виходить від 1978 року. , заставлені бляшанками «Старляк Пейнтів» [18] «Старляк Пейнт» ( англ . Star lake Paint) – назва малярської фарби. , ні одна з моїх поклонниць не могла б повірити, що цей брудомаз є той самий денді, якого звикли бачити у найкращих одягах найкращих фірм.

Зате по двох чи трьох тижнях такого діяння весь мій нижній поверх і частина верхнього направду сяяла чистотою аптечної склянки, кухня нагадувала наречену у білому вельоні, готову під вінець, вітальня пишалася кольорами «дрифтвуд-у 162» (фахівці це знають), їдальня сяяла барвами оливків, гол оздобився шпалерами під стару бронзу, а верхня спальня соняшними красотами «саншайн 54». Не рушені зісталися мої власні покої – господар може зачекати, але поза тим не забуто нічого. Все довкруги блищало, раділо, сміялося.

Залишалося – заповнити все це життям, найкраще б парою молодих, бездітних, без собак, котів і канарків людей – вимоги, як бачите суворі, але наш модерний, рафінований час не визнає сентиментів, він важить вартості цифрами, вигодами, як мав сказати один філософ, що модерна людина це синтеза бетону, нейлону, нікотину, у якої почуття й співчуття заступлені примхами, димом і алкоголем. Не переконаний, чи це справді так, любимо перебільшення, але якась частина цієї філософії, можливо, виправдана, бо мені самому не раз настирливо видавалося, що від певного часу мій будинок і я сам втілилися у одну химерну істоту, у якій мої нерви і його цегла починали жити самостійним ритмом і творити якісь своєрідні токсини щастя. Не маю діла з нікотиною і не люблю диму, але в таких обставинах, не знаю чому, сама собою напрошується добра гаванська цигара, яка б доповнила упокорюючі пристрасті бетону й нейлону і тим самим сприяла б вростати у твердінь нової землі на новій плянеті.

І нарешті «фініс коронат опус» – драма відогралася, завіса спадає, перший розділ моєї патетичної сонати закінчився іділійним фінале.

Якийсь, здається, китайський мудрець мав сказати, що для того, щоб зробити тисячу миль дороги, необхідно зробити один перший крок – мудрість очевидно незаперечна, але інший жидівський мудрець, біблійний цар Давид, додав до цього, що «шляхи твої, Господи, неісходимі і мудрість твоя незбагнута». [19] Тут згадано один з висловів давньокитайського філософа Конфуція (551 до н.д. – 479 до н.д.): «Шлях в тисячу миль починається з одного кроку».

Проходимо не тисячу миль, проходимо десятки й десятки тисяч, шукаємо свого місця і ось знаходимо його під горбиком, записане на вас у актах адвоката Гуменного. На цьому місці стоїть невелика споруда з дверима і вікнами. У ній ви маєте право сидіти, спати, їсти, читати газету і мати тривалу адресу, на яку посилатимуть вам рахунки, пакунки і листи зо всіх континентів світу. Місце, яке ви вважаєте своїм.