Улас Самчук - На твердій землі

Зрештою, я завжди подивляв і любив будови, ще з часу, коли будувались вони з сірників, патичків, піску, болота на спілку з мамою в імперії дитячої уяви. Пізніше захоплювався ними і в книжках, і в житті, у великих містах, у малих селах, як у себе дома, так і далеко поза домом. І однаково, чи це були древні таємничі замки, незбагнуті піраміди, розкішні палаци, а чи просто стрункі теперішні мешканеві і немешканеві споруди, якими обросла, як губками, ціла планета.

В зарисах будови таїться містика людського серця, вибухова сила душі, напруженість м’язів, це нарешті філософія безконечно видозмінного пульсування таємничих законів, що приковують нас до землі на самому дні атмосфери. Ми, як поліпи, прилипаємо до тіла планети, вгризаємося в її твердінь, обкладаємось мурами, стінами, дахами, щоб протиставитись велінню стихій і ворожості протидіяння. Разом з домом виростає в нас і біля нас безпека, сила, твердість, оборонна наснага.

У моїй уяві всі матеріальні споруди, чи були спорудами людей на землі, чи коралів у воді, чи птахів на деревах, чи звірят під землею, будили такий же подив, як споруди атома, космосу і цілого всесвіту.

Я жив у одній системі пробіркового життя, у якій людині засадничо відібрано право дому. Цю привілею інтимного, особистого, радісного будування дитини, людини, комахи, птаха присвоїла собі збірна, обезличена кабалістично-нетерпима істота, яка обернула будівництво у камінь і бетон, а мешкання у «житлову» і звузила його до кімнати, півкімнати, а чи просто місце на лігво. Мільйони майстрів будівництва опинилися поза межею будування, приковані на все життя до холодної, безобличної доктрини.

До цих мільйонів належав також і я. Будова для мене була мрією, я ніколи не жив у помешканні, я ніколи не сягав поза одну кімнату, я тридцять вісім років затратив в тузі за місцем людини.

І, здається, щойно тепер на цьому місці під горбиком я переміг цю тугу. Це чиста, справжня, намацальна реальність. За певну кількість років я звільнюся від боргів і стану неподільним паном цього, закріпленого за мною законом Божим і людським, місця. Я витисну свою форму, засную родинну сітку і дам нащадків.

А тим часом, після початкових кроків моєї блискучої комерційної операції, на мене насторожено чигали нові драпіжні завдання. Я належав до секти «Ді-Пі» [20] Ді-Пі (англ. Displaced Persons, D.P.) – табір для переміщених осіб у Західній Німеччині, окупованій після завершення Другої світової війни американськими, британськими і французькими військами. Через такі табори пройшов і Улас Самчук. , насильно вирваних, штучно пересаджених, а з ботаніки знаємо, що такі рослини вимагають часу і уваги, щоб пустити коріння в новий ґрунт і почати нове органічне зростання.

Я був втомлений, розуміється… Ще не встиг висохнути піт попередніх тижнів, але разом з цим не хотілось навіть думати про відпочинок. На мене напала пропасниця діяльности, ніби я потрапив у тенета, з яких намагався як найскоріше вибратись. І прикметна властивість: чим більше витрачалось на це зусилля, тим сітка ставала непереможнішою. Але мене це бавило, я відчував насолоду борюкання, в ньому завжди ж таїлась нова несподіванка.

Я займав дві кімнати – передня з двома широкими вікнами, з виглядом на вулицю, на забудований протилежний простір і задня, звернена вікном на травник, на квітник, на зарослий пригірок. І, розуміється, не мав ніяких меблів. Ціла моя рухома посілість вміщалася у двох великих, ще з Европи, валізах та кількох картонових коробках з військових «кер-пакетів» [21] Кер-пакет (від англ. K-ration) – т. зв. Раціон K, або індивідуальний щоденний харчовий раціон, введений армією США під час Другої світової війни. K-раціон мав три окремо запаковані коробки: сніданок, вечеря, вечеря. Але 1948 р. К-раціон був оголошений застарілим; більшість наявних запасів були розповсюджені серед програм годування цивільного населення за кордоном, зокрема і в таборах Ді-Пі в Німеччині. , і складалася з кількох одягів, пари плащів, кілька тузинів білизни і всілякого іншого майна, а в тому кількох десятків книг кишеневого видання і пари оригінальних малюнків Лени Глідерс.

Після мого останнього мешкання при вулиці Маркгам, у будинку, де крім мене мешкало інших шістнадцять душ, моє теперішнє житло справляло враження, ніби я вирвався з Шанхаю на широкі прерії Саскачевану [22] Саскачеван ( англ . Saskatchewan) – степова провінція Західної Канади. . Я мав стільки місця, що далебі не знав, що з ним робити. Мою коштовну гардеробу непомітно проковтнула вмурована у стіну шафа, за стола правила скринька від мила «Люкс», у меншій кухонній кімнаті зворушливо красувалась ще одна подібна меблева споруда «санкіст» [23] Санкіст (від англ. Sunkist Building) – тут згадано восьмиповерхову будівлю Sunkist Building у Лос-Анжелесі, яка належала компанії з вирощування цитрусових. Протягом багатьох років у цій будівлі містилась штаб-квартира компанії. У тексті автор використав слово у переносному значенні – кількаповерховий. , на якій знайшла приміщення електрична, портабельна плитка на два пальники.