Лоран Гунель - Я обіцяю тобі волю

О п’ятій вечора до мене прийшла молода пара, яка вибирала заклад для святкування весілля, але мені не вдалося схилити їх до конкретної домовленості. Надвечір я ще раз зв’язалася з кількома компаніями, зацікавленими в проведенні щорічних корпоративів на борту корабля, та це був не мій день: усі мої пропозиції відхилили.

Після кожного провалу я картала себе за хибний підхід, попри те що чітко знала, як треба діяти. У вирішальну мить щось мене стримувало, заважало говорити й робити те, що підказувала інтуїція. Я ніяковіла, не відчувала, що маю право на авторитетність, боялася, що працюю не на своєму місці.

Коли вже вечоріло, я вирішила відпочити й випити кави в кімнаті для відпочинку. Зайшла, роздратовано зиркнула на раковину, де знову громадилося достобіса горняток. Поки готувалася кава, я висипала записочки із коробки для відгуків. Кілька тижнів тому, на моє прохання, Боббі змайстрував дерев’яну коробочку. Я хотіла, щоб кожний міг укинути анонімну записочку із коментарем про моє керівництво. Ідея була в тому, щоб люди не тримали претензій при собі й лишали відгуки, і я б тоді розуміла, як покращити стиль управління. Я також сподівалася, що дізнаватимуся про можливі напруженості, перш ніж ті переростуть у серйозні проблеми.

Писали різне: геть не цікаві коментарі, інколи суперечливі, доволі адекватні зауваження, скарги, поради – часом слушні, часом дурнуваті, траплялися й дошкульні записочки із далеко не безпідставними закидами – про справжні негаразди.

Скреготнув червоний замочок, і коробка відчинилася.

Сьогодні я отримала три послання – негусто, бувало більше.

Закид про параною видався мені несправедливим. Без сумніву, я надто старалася бути завбачливою, через що нічого не лишала на довіру, але параноя – це не про мене.

У кінці робочого дня Шарль покликав мене до себе в кабінет. Коли я зайшла, він здивував мене тим, що встав і зачинив за мною двері.

– Сідайте, будь ласка, – сказав він.

Я мовчки сіла.

Повз корабель прогудів катер, розплескуючи хвилі.

Шарль підійшов до свого столу й усівся напроти мене.

– Сигарету? – запропонував він, простягнувши пачку.

– Ні, дякую, – мотнула я головою.

Він узяв собі, підпалив старою позолоченою запальничкою й затягнувся, галантно видихнувши дим убік, а не мені в лице.

– Це вже буде три місяці, як ви працюєте на кораблі.

Я всміхнулася на знак згоди.

– Випробувальний термін завершується наступного тижня.

– Так, усе правильно.

Він знову затягнувся і не одразу видихнув дим.

– Не хочу ходити з вами околяса, приймати рішення тишком-нишком. Я ще остаточно не визначився, але… не впевнений, що вас залишу.

Удар під дих. Мені аж дух забило, і я не знала, що відповісти. Попри щоденні труднощі в роботі, у мене й гадки не було, що я можу її втратити. Звільнити мене? Я застигла у фотелі, прикипівши очима до боса. Йому теж, вочевидь, було незручно.

– Фінансова ситуація в нас тривожна, – пояснив він. – Я сподівався, що ви активізуєте діяльність, та цього не сталося. Ми й далі працюємо у збиток. Бухгалтер щотижня б’є на сполох. Про банк я взагалі мовчу. Ми так довго не протримаємося, треба терміново щось робити.

Я звучно глитнула.

– На ринку зараз сутужно. Клієнти не наважуються… Я відчуваю, що ми вийдемо з цього глухого кута, але потрібен час.

Він помовчав кілька секунд, замислившись.

– Маєте ще десять днів, щоб показати себе й досягти якихось результатів, – сказав він доволі привітно. Я б дуже хотів дати вам більше часу, та, на жаль, не можу.

Мені здалося, ніби все моє життя знагла похитнулося, ніби земля розчахнулася під ногами. Я не знала, що казати. Шарль виглядав не менш засмученим за мене, а я від цього ще гостріше відчувала провал.

– Я роблю все, що мені до снаги, – нарешті сказала я.

– Не сумніваюся.

Я відчула, що очі наповнюються слізьми. О ні, я тут не рознюняюся.

– Гадаю, – додав Шарль, – у вас неправильний підхід… Ви не зосереджуєтеся на головному. От сьогодні ви практично весь день присвятили страховикам… Ну, серйозно, хіба зараз немає нагальніших справ?

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.