Лоран Гунель - І знайдеш ти скарб у собі

Дихати, треба дихати, щоб зупинити напад сміху. Але потихеньку, інакше легені надуються повітрям, і вибухнеш гучним сміхом.

Пригнічений вираз обличчя Жеремі контрастував із піднесеною мелодією співів.

Хай там як, бажання розсміятися подіяло добре. Заходячи в церкву, Аліса завжди почувалася некомфортно, так наче їй тут не місце, мучилася від внутрішнього конфлікту: перехреститися і картати себе за лицемірство чи не перехреститися і почуватися безбожницею, яку всі засуджують.

За наполяганням батька, новонароджену Алісу похрестили – та це була радше данина традиції, ніж істинна віра. Алісина матір сумнівалася, чи варто, бо успадкувала ненависть до релігії від власної матері, яка виховувалася в жіночому монастирі й зберегла жахливі спогади про свавілля владної і лихої настоятельки. Отож взаємини Аліси з релігією обмежилися хрещенням. Катехизису вона не вивчала, нічого такого. Тому, природно, виросла атеїсткою.

Раптом Аліса дещо пригадала і, щоб перевірити, витягла свій «Цивільний кодекс». Знадобилося трохи часу, перш ніж знайшовся потрібний уривок, хоч вона тричі перечитала Новий Заповіт, аби по-справжньому перейнятися (давня професійна звичка). Ось, знайшла! Євангелія від Матея 6:6. Ісус радив молитися на самоті, а не в культових місцях. До речі, він і сам не ходив у такі місця: «А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно». Чому ж християни збираються на молитву разом у церкві? Дивно…

Тим часом Жеремі запропонував парафіянам прочитати псалом:

Подальшу проповідь Жеремі присвятив первородному гріху й гріховності людини, ним сплодженої. Проте Аліса точно знала: у Біблії Ісус жодного разу не говорив про первородний гріх. Навіть опосередковано не згадував. Жодного разу. Звідки ж ця невідповідність?

Із глибини церкви, де сиділа Аліса, можна було милуватися ансамблем нефа й хорів, а підвівши очі, побачити вирізьблені в камені о´брази. Один із них був відомим у Клюні: Піду Берлу – триликий персонаж із вінцем.

Мізерна купка вірян справді губилася у просторому приміщенні. Позаду них безнадійно стояли порожнем ряди стільців. Праворуч розташувалася старенька запилюжена сповідальня з темного дерева. Від самого лише погляду на неї Алісі чомусь зробилося ніяково.

Одразу за сповідальнею стояв столик, завалений релігійними брошурками. На одній – фотографія Папи Римського та тлі ватиканської розкоші.

Ісус утік, коли з нього хотіли зробити юдейського короля, а пізніше сказав римлянинові: «Царство моє не від світу цього». А от Ватикан – офіційна держава; Папа Римський – її правитель; має двір, підданих і скарбницю. Його царство цілком від цього світу…

Алісі пригадалося, як Жеремі зустрічав парафіян на паперті перед месою. Жінка тоді звернула увагу, що кожний вітався зі словами: «Доброго дня, отче». Вона погортала свій «Цивільний кодекс» і швидко знайшла те, що її здивувало. Ісус радив: «Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі». Аліса скривилася. Чудернацька релігія, де зі шкури пнуться робити протилежне до того, що казав месія.

Співи тривали. Аліса далі гортала Біблію. У Євангелії від Луки 6:46 Ісус питається в учнів: «Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю?»

Після меси Аліса й Жеремі пройшлися центром міста до саду біля ратуші, що височіє поряд зі старовинним абатством. Столітні кедри здіймалися до небесної блакиті, схиляючи величне гілля долі й неначе вклоняючись перехожим. Аліса й Жеремі мовчки ступали по траві, що ледь чутно шерехтіла під ногами. У повітрі пахло весною – хотілося жадібно дихати на повні груди. Однак Аліса цього не робила, дедалі більше напружуючись через свою нову місію. Дикий сміх, що душив її в церкві, уже перетворився на далекий спогад. Тепер, замислившись про завдання, що перед нею постало, Аліса знову почувалася безсилою. Як змусити сучасних людей брати участь у такому заході, що зветься месою? Алісі здавалося, що це виходить за межі її можливостей, їй це не до снаги. Дурнуваті пісні, проповіді, що викликають почуття провини, і решта – смертельна нудьга, та й годі. Попри все інше – невимовний сум на пригніченому обличчі Жеремі, що служить месу.