Лоран Гунель - І знайдеш ти скарб у собі

Повз них травичкою пробігла білка й стрімко подряпалася на кедр.

Гаразд. Почнімо з початку.

– Яка в тебе мета як у священика?

– Перепрошую?

– Яка мета всього цього? Меси й усього, що ти робиш…

Жеремі зітхнув.

– Передати людям Благу звістку.

– Що за звістку?

– Благу звістку, Євангелію.

– Е-е… а нормальною мовою?

Жеремі наморщив чоло.

– Тобто, – продовжила Аліса, – поясни, що саме ти хочеш донести до людей?

– Хочу донести всі ті істини, яких навчав Ісус і які були записані його учнями.

– Добре. Окей. І… яка в цім… перевага для людей?

Вона ледь не бовкнула «споживацька перевага». Звичний професійний термін, що його б Жеремі аж ніяк не оцінив… Із директорами компаній усе ж працювати легше. Якщо вони випускають посудомийні машини, легко визначити, що вони приносять людям: заощадження часу, заощадження води і блискучі келихи. А тут маєш справу із менш визначеними категоріями…

Ставлячи одне за другим питання і підштовхуючи Жеремі захищатися, Аліса дійшла висновку для себе, але не озвучила: якби люди застосовували настанови Ісуса, були б щасливішими. Звісно, якось не віриться, особливо після того, як прочитала Біблію, та, на щастя, ніколи не несла відповідальності за те, чи лишиться клієнт задоволеним у підсумку. Чи зоставлятиме посудомийка на келихах наліт, чи зламається через три місяці – Алісу то вже не обходило.

– Знаєш, – сказала жінка священику після довгих міркувань, – щоб привабити нових людей, буде краще, якщо під час меси ти менше говоритимеш про Бога.

– Що?

Жеремі аж дух забило.

– У наші дні більшість людей уже не вірить у Бога, тому не варто одразу їх шокувати…

– Шокувати? І про що по-твоєму мені говорити? Може, про фільм, який показували вчора по телику?

Зазвичай стриманий Жеремі насилу приховував, як його приголомшила ця пропозиція, й Аліса пошкодувала, що була такою неделікатною.

Вона продовжила, тепер уже ретельно добираючи слова.

– Ти міг би наголошувати, що саме в настановах Ісуса може справді придатися людям у житті.

Звісно… якщо таке взагалі можливо, подумала вона собі.

– Ясно. Утилітаристський підхід до духовності. Індивідуалізм пропонуєш.

Аліса підтвердила, кивнувши й сумно всміхнувшись.

Вони мовчки крокували садом. Жеремі поринув у думи.

– Проблема в тім, – нарешті мовив, – що духовність якраз протилежна до такого підходу: людина поринає в духовний світ, коли відмовляється від особистих інтересів і відкривається тому, що нас перевершує; тому, що є вищим за нас.

Аліса скривилася.

– Я колись займалася танцями. Пам’ятаю, що ніхто, геть ніхто не міг сісти на повний шпагат із першого разу. Кожний мусив почати зі свого рівня підготовки й поволі досягати прогресу.

Жеремі не відповів, і Аліса здогадалася, що зуміла його переконати.

Вони пройшли ще кілька кроків і присіли серед зеленого амфітеатру.

– Я ще дещо хотіла запропонувати: а що, як ти перестанеш торочити у проповідях про гріх? Це викликає почуття провини та бажання дати драпака.

Жеремі похитав головою.

– Але як я можу випускати цю деталь, коли Ісус віддав життя, щоб очистити нас від гріхів?

Аліса заперечно похитала головою.

– Ісус ніколи цього не казав, хоч неодноразово передрікав свою смерть. Та й не схоже, щоб він аж так переймався гріхом, як ви. Апостоли описують його як життєлюба, що був не проти добре поїсти й випити…

– Сподіваюсь, ти не серйозно.

Жінка розгорнула Біблію.

– Зараз покажу. Я зробила закладки стікерами… Ось послухай. Євангеліст Матей каже про Ісуса: «Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є».

Жеремі не відповів.

– До того ж, – додала Аліса, – ви зробили з нього якесь чеснотливе асексуальне створіння, тоді як він аж ніяк не радив подружжям утримання чи навіть стриманості. Навпаки, казав: «Не ухиляйтесь одне від одного!» Він дозволяв блудниці обтерти його ноги своїм волоссям. Та й без проблем спілкувався з повіями. Твій Ісус був повною протилежністю до скутого аскета…

Жеремі мовчав. Чи сприймав він її аргументи? Слід вести далі. Не варто відступатися.

– А ще я хотіла поговорити про вибір співанок…

Жеремі наморщив чоло.

– Ти, вочевидь, маєш на увазі літургійні співи?

– Саме так.

Треба не образити його.

– Пам’ятаю, коли була маленька, – вела далі Аліса, – я чула григоріанські співи. Це було гарно, вони… захоплювали. Чому ви відмовилися від них заради… літургійних?

Жеремі розсміявся.