Лоран Гунель - І знайдеш ти скарб у собі

Вона подивилася йому просто у вічі.

– Сто! Якщо погодишся виконувати мої поради, я приведу тобі в церкву сотню людей!

Жеремі сумовито зітхнув.

– Алісо, ти говориш нісенітниці. Це неможливо. Ти обманюєш себе. Це тобі не бізнес. Те, що ти робиш у своїй фірмі, не можна застосувати в церкві.

Що більше він ставив її слова під сумнів, то більше в ній наростало злісне бажання продемонструвати свої таланти.

– Закладаюся, в мене вийде.

– Не уявляю, як ти взагалі це робитимеш, на чому базуватиметься твій консалтинг.

– Зарано про це говорити. Але я знайду спосіб, це моя робота.

Жеремі промовчав.

– То як, укладаємо парі?

– І яку, по-твоєму, я можу зробити ставку? Пожертвування в нас мізерні.

Аліса обдарувала Жеремі найгарнішою своєю усмішкою.

– Поцілунок на Новий рік!

Він ностальгійно всміхнувся і нарешті пробурмотів:

– Гаразд.

Аліса долила в келихи вина, і вони цокнулися.

Вона ковтнула, смакуючи задоволення від того, що таки переконала Жеремі.

Тепер час закасати рукави. Вона замислилася, із чого ж почати.

Це нова для неї сфера, і виклик справді неабиякий, як зазначив Жеремі. Але головна проблема в іншому…

Як йому в цьому зізнатися?

Аліса вдруге ковтнула вина.

Вона була атеїсткою, переконаною атеїсткою. Узагалі мала алергію на все, що стосувалося релігії. Її жахали святоші, а переступивши поріг церкви, вона почувалася ні в сих ні в тих.

Отже, найперше треба вникнути в роботу – зрозуміти, про що йдеться. Та ж не будеш читати таке, їдучи в автобусі чи очікуючи своєї черги в перукарні або стоматології, а на роботі й поготів. Ознайомитися з брошурою підприємства чи з досьє клієнта – жодних проблем, а ось витягти у всіх на очах Біблію – дивно, соромно якось…

Тож Аліса вигадала прикриття: відсканувала обкладинку книжки, яку Поль щовечора лишав валятися вдома (мусила трохи пошаманити, щоб підігнати формат, та в результаті вдалося роздрукувати ідеальний «камуфляж»).

Отак і вийшло, що цього понеділка, коли, попри відсутність роботи, Аліса вирішила для солідності досидіти до 19-ї години, вона витягла з торби червону книжку з логотипом видавництва «Даллоз», надрукованою великими білими літерами назвою «Цивільний кодекс» і редакторською припискою маленьким шрифтом у куточку: «Особа, яка виявила скарб у власному майні, набуває право власності на нього…» (витяг зі Статті 716). Прекрасна ілюзія: такі самі тонесенькі сторінки, як в оригіналі, такий самий формат текстів, надрукованих маленьким шрифтом і розбитих на колонки. Із перших сторінок розкрилася величезна омана: законодавство замінило закони Божі.

Збігла година, Аліса, поринувши в книгу, зіперлася на стіл і нервово покусувала губи – була на межі відчаю. Якби не взяла на себе місію допомагати Жеремі, то лиш посміялася б із тексту, що видавався їй комічним, жалюгідним. Суцільна ахінея, що на голову не налазить, непридатні до життя, а подеколи й геть несосвітенні настанови…

І як їй тепер у біса виконати обіцянку?

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, казав Ісус.

Отакої. Нехай тебе зневажають, у цьому щастя, так? Усі тільки про це й мріють.

Блаженні вбогі духом.

Ну так, усе правильно: нащо скніти в універі до двадцяти п’яти років для «формування духу», коли достатньо «вбогості духу», і маєш собі щастя. Авжеж, це відомий факт: коли тобі бракує духу, ніхто не зловживає твоєю довірою, ніхто не намагається використати тебе, ніхто не знущається…

Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу.

Ну, звісно… І як я раніше про це не подумала? – сказала собі Аліса.

Бо кожний, хто виноситься, буде принижений.

Прямо-таки в дусі останньої реформи французьких колежів.

Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Ще одна причина таки прагнути багатства, вирішила Аліса: у Царство Боже я не кваплюся! Отже, висновок: щоб мати щастя, потрібно бути ідіотом, дозволяти себе зневажати, погоджуватися, аби тебе гамселили, принижуватися і бідувати. Повний набір.

Перше, ніж був Авраам, Я є.

Перше, ніж був Авраам… я є??? Що за… граматика, синтаксис – у нього з цим явно було туго.

Коли ви зробите двох одним…

Та й, схоже, з математикою теж.

…щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.

Якесь взаємне запліднення й інцест, наче в равликів-гермафродитів.

Коли ви оголитеся і не засоромитеся й візьмете ваше вбрання, покладете його до ваших ніг… тоді [ви побачите] сина того, хто живий…