Зоряна Лешко - Щасливі не плачуть

Соломія захопилася Звягівським за пів року до написання «Крові». Вона випадково натрапила на рекламу історичного фільму про князівські часи й залипла. Чоловік там мав розкішний вигляд: чорне волосся до пліч, ледь підведені для виразності очі, акуратна борідка, чудові костюми і сцени ню… Соломія переглянула фільм разів п’ять і побачила свого Арсена – використаного, зрадженого чоловіка і мстивого вампіра. Історія писалась на одному подиху, і жінка бачила себе то Ядвігою, то Віталіною. І якось так вийшло, що Арсен, який до кінця тексту мав померти в муках, перетворився з ворога номер один на долю головної героїні.

А тепер? Соломія навмисно не шукала інформації про Звягівського, поки не закінчить рукопис. Не хотіла псувати враження й розчаровуватись. А таки розчарувалась.

По закінченні зйомок чоловік повернувся до свого звичного вигляду: коротко підстриг волосся, і його природний світло-вигорілий колір обезбарвив і без того невиразну зовнішність. Коротке волосся не приховувало, а, навпаки, підкреслювало квадратне обличчя, незрозумілого болотного кольору очі, завжди ледь примружені, які поколювали іронічними голочками, а тонкі вуста не усміхались, якщо це не було передбачено сценарієм. Його так і називали в пресі – чоловік, що не сміється . А статура? Хоч високий і широкий у плечах, але худий та жилавий – він явно займався спортом лише щоб підтримувати робочу форму. Тому Соломію дико дратувало, що одяг, навіть оверсайз, сидів на ньому ідеально.

Жінка дивилась на Звягівського й розуміла: якби побачила його такого в якомусь іншому фільмі, то нізащо б не написала за три місяці бестселер, тримаючи перед очима цей невиразний образ.

Нíде правди діти: Звягівський був чудовим актором, перевтілювався у своїх героїв і грав так, що дух захоплювало, але ідеально зіграні ним персонажі разюче відрізнялися від нього справжнього.

Зараз Роман Звягівський не видавався Соломії ані привабливим, ані сексуальним. Харизматичним до чортиків – так, але не більше. Не було в ньому геть нічого від того чудового екранного персонажа, і зараз, наживо , він поводився так само, як і під час усіх своїх інтерв’ю – спокійно, холодно, без тіні усмішки, й лише ледь помітний нахил голови видавав його зацікавленість ситуацією.

Соломія подумки вилаялася: таки була пристрасною фанаткою, якщо знає про такі нюанси. А скільки ж їх вона вклала в образ Арсена – і подумати страшно.

– Щось сталося?

Жінка перестала гіпнотизувати поглядом Звягівського й перемістила епіцентр злості на генерального продюсера.

– Олежику, можна тебе на хвилинку?

Не чекаючи згоди, Соломія взяла Олега під руку й майже поволокла за собою в глиб приміщення.

– Та що сталося?

– Зараз поясню… – Соломія оглянулась, щоб переконатись, що їхню розмову не почують. – Олежику, якого дідька відбувається?

– Ти не рада?

– А повинна?

Кілька секунд Олег незмигно дивився на Соломію й аж кашлянув.

– Ти серйозно?

– Так.

– Та ти при своєму розумі?

Соломія побачила, як здригнулася й обернулась у їхній бік Надя. Звягівський, навпаки, опустив голову і вдав, що розглядає щось на підлозі.

– Не кричи. Я при своєму розумі і проти участі Звягівського в моєму проєкті.

– Чому?

Те, що Олег несподівано виявив добродушну зацікавленість, ніяк не збентежило Соломію, навпаки – ще більше розсердило.

– Окей, поясню. Це безглуздо.

– Чому?

– Тому що… та тому що! Він усе зіпсує!

– Чому?

Олег запитав так лагідно – Соломію аж пересмикнуло. Здавалося, він зараз простягне руку й підбадьорливо погладить її по спинці.

– Це не його рівень, – Соломія притлумлювала голос, щоб не закричати, аж у горлі почало дерти, – він зірка, йому платять такі гроші… Я не вірю у зміну амплуа і добрі наміри. Він не буде викладатися за наш гонорар і все зіпсує, спаскудить Арсена. Він що, знудився у столиці?.. Я занадто багато вклала у все це… я не дозволю, щоб через його звіздюкові заскоки все це… пішло…

– Заспокойся!

Вираз лагідного й добродушного зацікавлення злетів з Олегового обличчя.

– А тепер послухай голос розуму. Роман Звягівський – це джек-пот для нас. Він професіонал і не зіпсує роль, навіть якщо йому не заплатять…

– Але…

– Я не закінчив… Далі. Ми не ризикуємо нічим, а для нього участь у «Крові» – це реально ризик. Фільм малобюджетний, зйомки в глушині, зміна амплуа , непопулярна на нашому телебаченні тема, ще й мелодрама, хоч і на основі бестселера …