Джоджо Мойєс - До зустрічі з тобою

— Та що з вами таке?

— Ви про що?

— Ви мовчите.

— Ви сказали, що хочете, щоб я мовчала.

— Але не настільки. Це тривожить мене.

— Зі мною все гаразд, — відповіла я. А потім додала: — Це через мого хлопця, якщо вам справді цікаво.

— Он воно що, — відповів він. — Усе через Бігуна.

Я розплющила очі, щоб подивитись, чи він, бува, не насміхається з мене.

— Що сталося? — запитав він. — Ну ж бо, розкажіть дядькові Віллу.

— Ні.

— Прибиральниці, що їх запросила моя мати, вештатимуться по будинку щонайменше з добрячу годину. І треба про щось говорити.

Я нахилилась уперед і повернулась обличчям до нього. На його домашньому візку була кнопка для підйому сідала, щоб він міг розмовляти з людьми, перебуваючи на одному рівні з ними. Вілл не часто нею користувався, бо від цього паморочилось у голові, але зараз вона спрацювала. Я мусила дивитись на нього знизу вгору.

Я закуталась у пальто й крадькома подивилась на Вілла.

— У такому разі питайте, що б ви хотіли дізнатись?

— Скільки часу ви разом? — поцікавився він.

— Понад шість років.

— Це довго, — здивовано проказав він.

— Ну, так, це довго, — відповіла я.

Я нахилилась і поправила його покривало. Сонце було оманливе — воно обіцяло більше, ніж насправді могло дати. Я думала про те, як цього ранку рівно о шостій тридцять Патрик вибіг на свою ранкову пробіжку. Може, і собі почати бігати — ми могли б стати однією з «лайкрових пар»? Чи купити мереживну білизну й пошукати в інтернеті поради для сексу? Я знала, що ні того, ні іншого не зроблю.

— Ким він працює?

— Він персональний тренер.

— Саме тому й бігає?

— Саме так.

— Який він? Трьома словами, якщо вам так зручніше.

— Звичайно. — Я задумалась. — Він — вірний. Схиблений на співвідношенні жиру та інших складових в організмі.

— Це вже більш як три слова.

— Решта для вас безкоштовно. То якою вона була?

— Хто?

— Алісія. — Я подивилась на нього прямо, так само, як і він на мене. Він глибоко вдихнув та пильно подивився вгору на величезний платан. Волосся спадало йому на очі, і я насилу стримувала себе, щоб не прибрати його.

— Красива. Сексуальна. Дорога. Навдивовижу невпевнена в собі.

— Чому ж їй бути невпевненою в собі? — запитала я, не стримавшись.

— Ви здивуєтесь, — відповів він, — але такі дівчата, як Лісса, завжди використовують свою зовнішність і думають, що в них більше нічого немає. Та, щиро кажучи, я збрехав. Вона добре знається на речах, таких як одяг та інтер’єр. Вона вміє робити речі гарними.

Я насилу стрималась, щоб не бовкнути, що кожен зуміє зробити речі гарними, коли матиме гаманець, подібний до діамантового родовища.

— Вона може переставити декілька речей у кімнаті, й приміщення глядітиметься геть інакше. Я ніколи не міг зрозуміти, як вона це робить. — Він кивнув на будинок. — Це вона облаштувала флігель, коли я сюди переїхав.

Я спіймала себе на думці, що тепер, бачачи ідеально обставлену вітальню, я вже не буду, як раніше, захоплюватись нею.

— Скільки часу ви були разом?

— Вісім чи дев’ять місяців.

— Не так вже й довго.

— Для мене — довго.

— Як ви запізналися?

— На званому обіді, що був просто жахливим. А ви?

— У перукарні. Я була перукарем, а він — моїм клієнтом.

— Ба. Ви були для нього ніби бонусом на вихідні. — Я, певно, мала розгублений вигляд, бо він похитав головою й тихо сказав: — Не зважайте.

З будинку долинав приглушений шум пилосмока. Компанія відрядила чотирьох жінок-прибиральниць, одягнених в однакові халати. Я дивувалася, що ж вони робитимуть дві години в маленькому флігелі.

— Ви сумуєте за нею?

Я чула, як жінки розмовляють поміж себе. Хтось прочинив вікно, і до нас час від часу долинав сміх.

Вілл удивлявся в щось удалині.

— Сумував. — Він повернувсь до мене й проказав діловитим тоном: — Я обдумав це й визнав, що вони з Рупертом добре ладнають.

Я кивнула.

— У них буде безглузде весілля, вони народять одного чи двох дармоїдів, куплять хату в селі, і п’ять років по тому він спатиме зі своєю секретаркою.

— Мабуть, ви маєте слушність.

Тема починала мені подобатись.

— І вона весь час буде трохи різкою з ним, не знаючи насправді, чому, й пилятиме його на жахливих званих обідах на диво всім їхнім друзям, однак він не захоче піти від неї, бо боятиметься платити аліменти.

Вілл повернувся, щоб поглянути на мене.

— Вони любитимуться раз на шість тижнів, і він обожнюватиме своїх дітей, нічогісінько не роблячи для того, щоб хоч якось допомогти доглядати їх. А в неї буде ідеальна зачіска, але кисла міна, — я скривила рот, — від того, що вона ніколи не казатиме, що насправді має на увазі. Вона захопиться пілатесом або купить собі пса чи коня й вклепається у свого інструктора з верхової їзди. А він у сорок років відкриє для себе спортивну ходьбу й, можливо, придбає Гарлі-Девідсон, який вона зневажатиме, і, ходячи щодня на роботу, він дивитиметься на всіх молодиків у себе в офісі, слухатиме в барах, кого вони підчепили на вихідних і куди їздили розважатись, і чомусь почуватиметься так, ніби його обдурили, але не розумітиме, як саме.