Федерико Моччиа - Три метри над рівнем неба

Але потім він спитав себе, яка справа Богові до такого, як він. «Ніякої. Бог щасливий. Він має зірк и». Подивився вгору, в небо. Там світили тисячі зірок. Раптом ця синява здалась йому далекою, як ніколи, недосяжною. Додав ще швидкості, у той час як вітер пощипував обличчя, а очі повільно починали сльозитися, і не тільки від холоду. Відчув, як Паоло притискається до нього.

— Ну ж бо, Степе, не жени так! Мені страшно!

«Мені теж страш но, Паоло. Страшно т их майбутніх днів, с трашно, що я не витр имаю, страшно від то го, що я втратив, ст рашно лихої долі». Трохи скинув швидкість. Делікатно перемкнув передачі. Йому вчувся сміх Полло. Такий сильний і веселий сміх. Постало перед очима його обличчя, почувся його голос, голос друга: «Бляха, Степе, як нині весело, га?» І потім — пиво й цілісінькі ночі — завжди разом, завжди веселі, спраглі жити, битися, ділитися останньою цигаркою і купою мрій. Тоді додав ще газу. Раптово, рвучко. Паоло заволав, у той час як переднє колесо мотоцикла відірвалось від землі. Степ продовжував мчати так, усе швидше, на одному колесі, мотоцикл дибки — як у старі часи, усміхаючись тим букетам квітів, непорушним обабіч дороги.

Десь далеко на дивані в одному елегантному домі два голих тіла пестили одне одного.

— Ти дуже гарна.

Вона зніяковіло усміхнулась, почуваючись ще трохи відсторонено.

— А це що в тебе?

Трохи почервоніла.

— Нічого, татуювання.

— Це ж орел, так?

Гірка неправда:

— Так, я його зробила разом з однією подругою.

У цю мить жоден півень не заспівав66. Але її серце однак сповнилося суму. А зла радіодоля підкинула дров у вогнище, ніби намагаючись покарати її. «Through the Barr icades». Їхня стара пісня. Бабі заплакала.

— Чому ти плачеш?

— Не знаю.

Вона не знаходила жодної відповіді. Можливо, тому, що їх не було.

Десь люди галасували та метушилися під час гри. Різнокольорові фішки падали на зелене рядно. Втомлених бабусь проводжали додому. Якась чорнява дівчина заснула, романтично обійнявши подушку. Їй снилося, що вона зустрічається з тим хлопцем, якого побачила вдень.

Колесо плавно торкнулося землі, спокійно, так само, як і піднялося.

Паоло видихнув. Степ уповільнився. Усміхнувся.

…Було літо. Вони обидва маленькі. Мама й тато щасливі під пляжною парасолею. Гомоніли, лежачи на блакитних шезлонгах з написаною на них назвою платного пляжу. Степ вибіг з води й кинувся до них — з його мокрого волосся по губах скочувались солоні краплі.

— Мамо, я їсти хочу!

— Спочатку поміняй плавки, а тоді я дам тобі піци.

І мама загорнула його у великий рушник. Притиснула йому до плечей, усміхаючись. Він слухняно зняв мокрі плавки. Потім, соромлячись своєї оголеності, одразу ж вдягнув сухі. Намагався не забруднити їх мокрим і темнішим піском, що налип йому на щиколотки. Не вийшло. Все одно усміхнувся. Мама поцілувала його. Її губи були теплими та м’якими, вона пахла сонцем і кремом. Щасливий, Степ відбіг, тримаючи у руці шмат білої піци. М’який, ще теплий, з хрусткою скоринкою — саме такий, як подобався йому.

Потрохи мотоцикл розвернувся. Час вертати додому. Час починати спочатку, повільно, не рвучи мотор. Не занурюючись занадто у думки. З одним лише запитанням. «Чи поверн усь я коли-небудь у те місце нагорі, яко го так важко дістати ся. Туди, де все зда ється кращим». І тієї ж миті, коли він питав себе про це, зрозумів, що вже знає відповідь.

66 За італійським повір’ям, коли хтось бреше, півень починає співати.

66

За італійським повір’ям, коли хтось бреше, півень починає співати.

Літературно-художнє видання

Мочча Федеріко

Три метри над рівнем неба

Роман

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор І. М. Андрусяк

Художній редактор В. О. Трубчанінов

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор А. М. Фурман

Підписано до друку 28.09.2020. Формат 84х108/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Literaturnaya». Ум. друк. арк. 26,88.

Наклад 3000 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано у АТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 11.

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011 р.

www.globus-book.com