Федерико Моччиа - Три метри над рівнем неба

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» 2021

ISBN 978-617-12-8413-5 (epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

Публікується з дозволу Pontas Literary & Film Agency

Перекладено за виданням:Moccia F. Tre metri sopra il cielo : Romanzo / Federico Moccia. — Milano : Editrice Nord, 2017. — 444 p.

Переклад з італійської Ірини Кащей

Дизайнер обкладинки Аліна Бєлякова

Мочча Ф.

М86 Три метри над рівнем неба : роман / Федеріко Мочча ; пер. з італ. І. Кащей. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 512 с.

ISBN 978-617-12-8189-9

ISBN 978-88-429-3019-8 (італ.)

Бабі — юна красуня й відмінниця. Вона стала б ідеальною дружиною ідеального чоловіка. Як така дівчина могла покохати пройдисвіта Степа? Він — шибайголова й хуліган. Таких, як Степ, не знайомлять із батьками. Та йому байдуже. Головне — ганяти на мотоциклі, жити тут і тепер, навіть якщо це веде до небезпечних наслідків. Два різні світи зіткнулися в палких обіймах закоханих. Бабі починає жити захопленнями Степа, відчуваючи, як поступово змінюється. А він заради неї готовий стати лицарем з дівочих мрій. Але що, як вона не його принцеса?

УДК 821.133.1

© Federico Moccia, 1992

© Depositphotos.com / konradbak, обкладинка, 2020

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2020

Моєму батькові, великому другові, який мене б агато чого навчив.

І моїй матері, прекра сній, яка навчила ме не сміятися

1

«У Каті найгарніша дупа Європи». Червоне графіті, крадькома вночі виведене фарбою-спреєм, зухвало виблискувало на великій колоні мосту на проспекті Франча.

Поруч — кам’яний орел, вирізьблений дуже давно. Він безперечно бачив винуватця, але ніколи б не виказав його. Трохи нижче, мов маленьке орля під захистом хижих мармурових пазурів, сидів він.

Коротке волосся майже щіткою, із високо підголеною потилицею, як у морпіхів.

На темній куртці «Левайс» бракувало одного ґудзика — той, разом зі слідами синьої фарби з мотоцикла, залишився на асфальті під час занадто крутого віражу.

Піднятий комір, цигарка в зубах, сонцезахисні окуляри «Балорама»1 підкреслювали його брутальність, але всього цього цілком могло б не бути. Він мав чудову усмішку, але небагатьом щастило оцінити її.

На світлофорі зупинилося кілька автівок. Вишикувались, мов на змаганнях, хоча всі такі різні — «Фіат 126», «Маджолоне»2, «Фієста», якась невідома американська машина й «Альфа-Ромео 155».

Він усміхнувся.

Трохи позаду, у двохсотому «мерседесі», тоненький пальчик з вузьким обгризеним нігтем легенько підштовхнув касету, що наполовину виглядала з «Альпін» останньої моделі. Магнітола задзижчала й проковтнула касету. У колонках «Пайонір» раптом ожив голос молодої співачки.

Машина легко рушила, плинучи в потоці інших. Запах крему після гоління витав у салоні. Вона подумала, що навіть якби хотіла, то однаково не мала кому сказати: «Іди звідси, коханий»3, — натомість залюбки прогнала б сестру, яка із заднього сидіння скиглила: «Постав Ероса, ну ж бо, я хочу послухати Ероса».

«Мерседес» проїхав, і докурена сигарета, виштовхана точним рухом пальців і підхоплена вітром, упала на землю.

Він зійшов мармуровими сходинками, підтягнув на собі «Левайси 501», а відтак сів на синій мотоцикл «ХондаVF 750 Кастом» із ледь подряпаними крилами. Прокрутив ключ запалення, легко торкнувся кнопки, натиснув на педаль.

Зник зелений напис «NEUTRAL», і він, ніби за помахом чарівної палички, опинився в потоці машин. Нога, взута у модний «Тобакко», перемикала швидкості, й мотор ревів чи стишувався, несучи його, мов на хвилях. Він протискався у вузькі щілини між машинами, немов лижник-слаломіст.

Сходило сонце, був чудовий ранок. Вона їхала до школи, він ще не лягав. Це був би звичайний день, як багато інших, якби тоді, на світлофорі, вони не зупинилися поряд.