В. Ким - Стратегія Блакитного Океану. Як створити безхмарний ринковий простір і позбутися конкуренції

Див.: Joseph Ledoux (1998) and J. S. Morris et al. (1998).

Див.: Baddely (1990) and Kolb (1983).

Щодо теорії «розбитих вікон» див.: James Q. Wilson і George L. Kelling (1982).

Метод дії ( лат .).

Порадник (надто голови мафіозного клану).

Thibault і L. Walker (1975).

Згодом дослідники, як-от Том Р. Тайлер і Е. Аллан Лінд, продемонстрували силу справедливого процесу на прикладі різних культур і в різних соціальних умовах. Про їхнє дослідження й огляд відповідної праці див.: E. A. Lind і T. R. Tyler (1988).

Щодо обговорення добровільної співпраці див.: C. O’Reilly і J. Chatman (1986), D. Katz (1964), а також P. M. Blau (1964).

Див.: Kim and Mauborgne (1997b).

Див.: Kim and Mauborgne (1998a).

Див.: Kim and Mauborgne (1995).

Див. обговорення в: F. Herzberg (1966).

Див.: A. Ciralsky (2013).

Див. зауваги генерал-лейтенанта Крістофера Боґдана в A. Ciralsky (2013).

Щодо тексту промови генерал-лейтенанта Крістофера Боґда-на на Виставці й конференції з питань авіакосмічної промисловості у Вашингтоні у вересні 2013 р. див.: Air Force Association (2013).

Див.: Kim і Mauborgne (2009).

Тези про три стратегії відповідають системі традиційної діяльності організації. Якщо остаточні результати діяльності організації є вартістю для покупця і власне доходом, а її витрати – це витрати на їхнє виробництво й довезення до людей, тези про три стратегії: цінності для покупця, прибуток (доходи мінус витрати), а також людей охоплюють суть того, у чому полягає діяльність організації. На відміну від маркетингу, виробництва, людських ресурсів і інших функцій, вдала стратегія мусить охоплювати всю систему діяльності організації. Відділ маркетингу, наприклад, може зосередитися на вартості пропозиції, натомість приділяючи недостатню увагу двом іншим пропозиціям. Аналогічним способом відділ виробництва може знехтувати потреби покупця або може трактувати людей як змінні витрати. Ось чому життєздатна стратегія блакитного океану потребує добре розвиненого й послідовного поєднання трьох пропозицій.

Див.: Tellis and Golder (2002).

Щодо обговорення «креативної деструкції» див.: Joseph A. Schumpeter (1934; 1975).

New York Times (1906).

Literary Digest (1899).

Bruce McCalley (2002).

William J. Abernathy і Kenneth Wayne (1974).

Antique Automobile Club of America (2002).

Alfred P. Sloan (1965): 150.

Mariana Mazzucato і Willi Semmler (1998).

Lawrence J. White (1971).

Economist (1981).

Sanghoon Ahn (2002).

Walter Adams and James W. Brock (2001), Table 5.1, Figure 5–1 : 116–117.

National Automobile Dealers Association data (останнє відвідування 19 червня 2014 р.).

Andrew Hargadon (2003): 43.

International Business Machines (2002).

Regis McKenna (1989): 24.

A+ Magazine (1987): 48–49; Fortune (1982).

Otto Friedrich (1983).

Там само.

IBM коштував трохи більше, ніж Apple ($ 1565 проти $ 1200), проте в цю вартість входив і монітор, тоді як у Apple ішлося лише про комп’ютер.

History of Computing Project (останнє відвідування 28 червня, 2002).

Financial Times (1999).

Hoovers Online (останнє відвідування 14 березня 2003 р.).

Digital History (2004).

Screen Source (2002).

Цікаво, що коли 1924 року кіноглядачів опитували, що їм найдужче подобається в кінотеатрі, 28 % назвали музику, 19 % – увічливість персоналу, 19 % – затишні інтер’єри, а 15 % – привабливість. Тільки 10 % згадали фільми ( R. Koszarski , 1990). А 24 % кіноглядачів, опитаних 1922 року, сказали, що якість демонстрованої стрічки «абсолютно не відбивається» на касових зборах; на їхню думку, важливішою була супутня програма (там само). На тогочасних кіноафішах музиці приділяли стільки ж уваги, скільки й фільму. З появою звукових фільмів 1926 року роль живої музики в кінотеатрі (групи чи оркестру й пов’язаних з цим витрат) різко знецінилася. «Палас-театри» з їхнім вишуканим декором, розкішним умеблюванням і обслуговуванням, як, наприклад, паркування машини службовцями кінотеатру, опинились у вигідному становищі та впродовж десяти років баришували на запропонованих нововведеннях, аж поки американці не заходилися масово переселятися до передмість (після Другої світової війни).