Ліан Луа - Високі тіні

– Повірити не можу. У молодших класах вона вчилася добре, але це було давно.

Артур витримав невелику паузу, даючи хлопцеві час прийти до тями, а опісля повідомив:

– Але я не про це хотів поговоритиз тобою. Вчора зі мною зв’язався слідчий київської поліції Олександр Боднар. Він попросив відправити до нього одного з моїх наступників як консультанта. Йдеться про вбивство за спроби пограбування. Я хочу доручити цю справу тобі.

– Я згоден, – не роздумуючи відповів Зар. – Сьогодні ж ввечері вирушу до Києва.

– Чудово. – На обличчі Артура заграла задоволена усмішка, і він додав: – Візьми з собою Власту.

– Що?! – вирячив очі Зар. – Власту? Як це розуміти? Ви ж не готували її до такої роботи, як інших своїх наступників.

– Правду кажеш, – кивнув Артур, зберігаючи крижаний спокій. – Її наставником будеш ти.

– Я категорично проти, – рішуче не погодився Зар, піднявшись із крісла. – Вам добре відомо, що у Власти нестабільний психічний стан після смерті батьків. Ця робота може завдати їй непоправної шкоди.

– Ця дівчинка набагато сильніша, ніж ти думаєш. Не варто її недооцінювати, – не втрачаючи самоконтролю, пояснив Артур. – Зрозумій же, твоя надмірна опіка може занапастити її талант. Зізнаюся, я вважаю, що з-поміж усіх моїх наступників тільки Власта зможе перевершити мене.

Ввечері того самого дня Зар і Власта сіли на швидкісний потяг до Києва. У купе вони були самі, так як Зар викупив всі чотири місця. Він обрав у планшеті готель у центрі міста і зарезервував двомісний номер: один із найкращих, бо не звик відмовляти собі в розкоші, а заробіток дозволяв йому балувати себе.

Стрілки годинника показували по дванадцятій годині ночі, а Власта досі щось читала у своїй електронній книжці. Вона непорушно сиділа навпроти брата в позі лотоса і за останні дві години не сказала ні слова. Пригадуючи нещодавню розмову з Артуром, Зар палав із цікавості. Яку ж книгу поглинала його сестра цього разу? Стомившись від нестерпних здогадів, він присів поруч із нею, безцеремонно уткнувся носом у її електронну книжку і прочитав перше, що трапилося йому на очі: «Так в самій лїтописи переказано лєґенду про трох братів Полян Кия, Щека і Хорива, що збудовали спільно місто Київ, в імя старшого брата, і полишили свої імена в назвах урочищ Щековицї, Хоревицї і річки Либеди (названої по імени сестри)…»

– Якось незугарно написано, – пробубонів він.

– Ця книжка написана більш як сто років тому. Природно, тобі здається дивним цей ідіом, – не відриваючись від читання, пояснила Власта.

– Навіщо ти читаєш історію Давньої Русі, адже ти вчила це в школі? – не вгавав Зар.

– Мені цікаво дізнатися безпосередньо погляд Михайла Грушевського на історію нашого народу. – Власта підняла очі і захоплено промовила: – А ти знав, що це найважливіша праця всього його життя?

– Мені навіть важко пригадати, хто він такий, що ж тут говорити про книгу, – стидаючись, зізнався Зар.

Власта відклала книгу і перевела погляд за вікно, де майоріли в нічній темряві далекі вогні штучного світла. Вона поринула у свої думки, і Зар не став її тривожити.

– Знаєш… – несподівано заговорила вона монотонним голосом, – коли я думаю про міста нашої країни, Львів постає переді мною в образі матері, а Київ – в образі батька. Львів, як мати, надає нашому народу любов до національного багатства. Він духовно збагачує нас. А Київ асоціюється з силою, яка об’єднує всіх нас.

– Кумедні думки блукають у твоїй голівоньці, – підколов Зар. – Що привело тебе до таких роздумів?

Власта відірвала погляд від вікна і повернулася до брата.

– Віднедавна я задумуюся над тим, у якому місті нам краще оселитися, коли ми покинемо Вовчий дім.

Зар приголомшено вирячив очі.

– І ти обираєш між Львовом і Києвом?

– Угу, – кивнула вона.

– Ну, просто впадання в крайнощі, – захихотів він.

– Чому? – здивувалася Власта. Вона відверто не розуміла, що так розвеселило брата.

– Тому, що ці міста цілковито різні. У Львові життя проминає помірно, гармонійно, а Київ існує за принципом вічного двигуна. Це сучасне велике місто. Люди в Києві завжди кудись біжать і спішать. Їм постійно не вистачає часу, щоби здійснити те, що вони запланували на день.

– Он як, – поникла Власта. – Певно, тоді варто обрати щось нейтральне.

Спостерігаючи за розгубленістю сестри, Зар розчулено усміхнувся.

– Я подумаю над цим питанням і пізніше запропоную тобі підхожі варіанти.