Ліан Луа - Високі тіні

Природно, ніхто не повірив її словам. І навіть Лучезар вважав, що все, побачене нею тієї миті – захисна реакція мозку на жорстоку реальність.

– Може бути, він правий, – прошепотіла Власта, вириваючись із похмурих лабіринтів своїх думок. Вона помітила, що в кімнаті посутеніло, і поквапилася увімкнути нічник, що стояв на тумбочці біля ліжка. Відтоді Власта боялася темряви. У грі тіней їй увижалися чорні руки, що повзуть, аби вбити її.

На очі набігли сльози, вона витерла їх рукавом і поклала голову на подушку. У її поле зору потрапив білий плюшевий зайчик. Вона схопила його за вухо і притягнула до себе. Обнявши м’яку іграшку, Власта скрутилася бубликом і закрила очі, намагаючись заснути.

З-поміж усіх дітей у Вовчому домі, тільки в неї була окрема кімната, – ще один привілей, яким вона була зобов’язана брату.

Лучезар поставив машину в гараж, дістав із багажника сумку і попрямував у дім. Старовинний підлоговий годинник у парадній залі показував по першій годині ночі. У тиші його кроки відлунювали коридорами старого особняка.

Піднявшись на останній поверх будівлі, Лучезар заніс сумку у свою кімнату і, не затримуючись, попрямував у кінець коридору. Тихо й обережно він зайшов в останню кутову кімнату, у якій на двоспальному ліжку спала Власта. У нічному напівмороці її гладенька шкіра здавалася мармуровою. Довгі, злегка виткі кучері віялом лежали на подушці. Від коренів і до вух її волосся блищало рідним відтінком – холодним попелясто-русявим, а нижче воно було недбало пофарбоване в чорний колір.

Кілька хвилин Лучезар милувався гарним обличчям своєї молодшої сестри, а потому ліг поруч із нею.

Власта завовтузилася щокою по подушці і сонно розплющила вії. Побачивши брата, вона ласкаво усміхнулася і, наблизившись до нього, тикнулася лобом йому в груди.

– Я страшенно скучила, – нерозбірливо прошепотіла вона.

Лучезар обійняв її і відповів:

– І я скучив за тобою. Спи спокійно. Я буду поруч.

Зранку в двері голосно постукали. Власта незадоволено замугикала, сильніше скрутилася клубочком і накрила голову плюшевим зайцем. За хвилину стукіт повторився, і тоді Лучезар зіштовхнув Власту з ліжка, щоби та відчинила двері. Мляво піднімаючись з підлоги, вона сердито бубоніла щось собі під ніс, мов бабця. Жбурнувши в брата зайця, Власта рушила до дверей ходою зомбі.

На порозі стояла Неллі: струнка, висока дівчина з бездоганною поставою і прегарним макіяжем. Власта колись чула, що вона безнадійна перфекціоністка, й ідеально напрасовані складки її спідниці промовляли про достовірність цих чуток.

– Так і знала, що ти забудеш, – взялася в боки Неллі.

Примружено дивлячись на гостю, Власта кисло скривилася і кинула:

– Зникни. – Вона хотіла зачинити двері, та Неллі виявилася доволі прудкою: дівчина встигла перенести ногу за поріг.

– Ну, це вже ні, – прошипіла вона, червоніючи зі злості. – Я не збираюся одна гнути спину! Сьогодні наша черга допомагати в їдальні. – Вона роздратовано закотила очі і додала зітхаючи: – Боже, як же мені не пощастило цього разу з напарницею.

Власта анітрохи не здивувалася подібній заяві на свою адресу. Неллі була права на всі сто відсотків, але Власта не змогла проігнорувати її слова. Гордовито здійнявши підборіддя, вона склала руки на грудях і видала:

– Хамка.

Неллі за словом до кишені не лізла:

– Від хамки чую!

Лучезар підійшов до дверей, і коли Неллі побачила його – миттєво змінилася на обличчі: очі засяяли від щастя, а усмішка розтягнулася майже до вух.

– Заре, привіт! З поверненням! – солодко проспівала вона, склавши руки в замок, щоби здаватися милішою.

– Дякую, Неллі. – Лучезар зробив крок до дівчини і принадно усміхнувся. – Будь ласка, пробач мою сестру-грубіянку. Вона негайно спуститься в їдальню.

– І не подумаю, – набурмосилася Власта.

– Вона прийде, – впевнено повторив Лучезар, не звертаючи уваги на сестру.

– Добре, тоді я чекатиму на неї в їдальні. – Неллі щебетала, а Власті її голос дедалі більше нагадував мишачий писк. – Гарного дня, – додала вона і, граційно змахнувши рукою на прощання, рушила коридором до сходів.

– Вона чудово виглядає, – зачиняючи двері зауважив Лучезар. – Тобі варто брати з неї приклад.

– Та ж у неї з головою… – озлобилася Власта, але договорити не встигла, так як її перервав гуркіт падіння.

Вони обоє визирнули в коридор і побачили, що Неллі лежить на підлозі, розкинувши ноги і руки, мов жаба. Ймовірно, причиною падіння дівчини слугувала складка на килимі. За мить Неллі скочила на ноги і понеслась геть зі швидкістю вітру.