Коді Ґудфеллоу - Лети або тремти

Перший бортінженер сидів на середньому місці, зазвичай зарезервованому для «чорнокапелюшника» – повітряного інспектора, прокляття всіх екіпажів ВТК. Він попросив дві грудочки цукру, а потім підвівся й визирнув крізь скло кабіни в синяву, що мчала повз нас.

– Малий газ на чотири, зрозумів, – відповів пілот.

Офіційно командиром екіпажу був він, але вони з другим пілотом були такими типовими льотчиками, що їх можна було сплутати. Кожен із них попросив до кави подвійну порцію вершків.

– Ми намагаємось уникнути «бовтанки в чистому небі» [6] На авіаційному жаргоні – один з основних видів атмосферної турбулентності. Турбулентність ясного неба, на відміну від інших видів, не супроводжується значною хмарністю, звичні ознаки турбулентності відсутні, тому її складно виявити заздалегідь. , але буде непросто. Попередь своїх пасажирів, щоб готувалися до шторму.

– Попереджу, сер. Ще щось?

– Дякую, майстре Девісе, це все.

– Так, сер.

Нарешті час розслабитись. Прямуючи до спального відсіку для екіпажу, щоб трохи прилягти, я побачив, що Пембрі тиняється пасажирським модулем.

– Чи можу я допомогти вам щось знайти?

– Додаткову ковдру?

Я витягнув ковдру з шафки між камбузом і вбиральнею та скреготнув зубами.

– Ще щось?

– Ні, – сказала жінка, знімаючи з вовни невидиму ниточку. – Знаєте, ми раніше вже літали разом.

– Справді?

Вона вигнула брову.

– Напевно, мені слід вибачитись.

– У цьому немає необхідності, мем, – сказав я. Обійшов її й відчинив холодильник. – Я можу подати їжу пізніше, якщо ви…

Пембрі поклала руку мені на плече так само, як клала на Ернандесове, привертаючи мою увагу.

– Ви пам’ятаєте мене.

– Так, мем.

– Під час тих евакуаційних перельотів я була занадто грубою.

Мені хотілось, аби вона припинила ці відверті розмови.

– Ви озвучували свою думку, мем. Це допомогло мені стати кращим майстром вантажно-розвантажувальних робіт.

– Все одно…

– Мем, не потрібно.

Чому жінки не можуть збагнути, що вибачення все лише погіршують?

– Дуже добре. – Суворість на її обличчі розтопилась і змінилася щирістю, а я раптом здогадався, що їй хочеться поговорити.

– Як ваш пацієнт?

– Відпочиває. – Пембрі намагалась поводитися звично, але їй хотілося сказати більше.

– А що з ним?

– Прилетів одним із перших, – пояснила вона, – і першим полетів.

– Із Джонстауна? Там було так погано?

Перед очима промайнули наші минулі евакуаційні польоти. Її старий вираз, суворий і холодний, миттєво повернувся.

– Ми вилетіли з Довера за наказом Білого дому за п’ять годин після того, як їм зателефонували. Він спеціаліст із ведення медичної документації, пів року на службі, ніде раніше не бував, у житті не знав поганого дня. Аж раптом – південноамериканські джунглі з тисячею трупів.

– Тисячею?

– Ще не порахували, але десь так. – Вона витерла щоку затильною частиною долоні. – Так багато дітей.

– Дітей?

– Цілі сім’ї. Вони всі випили отруту. Кажуть, це якийсь культ. Хтось розповідав мені, що батьки спершу вбили дітей. Не знаю, що може змусити людину вчинити таке з власною родиною. – Медсестра похитала головою. – Я залишилась у Тімері, щоб визначити черговість надання допомоги. Ернандес казав, що сморід був неймовірний. Довелось бризкати тіла інсектицидом і відганяти велетенських голодних щурів. Казав, його змушували протинати трупи багнетом, щоб зменшити внутрішній тиск. Він спалив свою форму. – Вона посовалась на місці, щоб зберегти рівновагу, коли пташка смикнулась.

Горлом поповз якийсь огидний клубок, а я намагався не уявляти почутого. Докладав усіх зусиль, аби не скривитися.

– Командир каже, що може бути гірше. Вам краще пристебнутися.

Я відвів жінку до її місця. Ернандес розкинувся на сидінні, роззявивши рота; сторонньому могло здатися, наче йому добряче перепало в якійсь бійці у барі. Після цього я пішов до свого ліжка і заснув.

Можете запитати будь-якого майстра вантажно-розвантажувальних робіт: провівши стільки часу в повітрі, на гуркіт двигуна вже не зважаєш. Виявляється, ніщо навколо не заважає спати. Однак мозок вмикається й негайно прокидається від будь-якого незвичного звуку, як сталося під час рейсу з Якоти до Елмендорфа, коли один джип відчепився і зіштовхнувся з контейнером з готовою їжею. Шматки яловичини були всюди. Можете не сумніватися, що наземний персонал дістав від мене на горіхи. Тож немає нічого дивного, що я прокинувся, почувши крик.