Стивен Кинг - Необхідні речі

– Просто трішки магії… Хочеш? – Алан посунувся, щоб поставити букет паперових квіток у карафку.

– Та нє. То ж просто папір. Ну і ще вони подерті в деяких місцях. – Шон подумав і, мабуть, вирішив, що прозвучало невдячно, тож додав: – Але гарний фокус. А можете зробити, щоб вони зникли?

«Навряд чи, синку», – подумав Алан. Уголос сказав:

– Спробую.

Він підняв букет, щоб Шон його чітко бачив, тоді злегка вигнув правицю й потягнув її вниз. Він провів цю маніпуляцію набагато повільніше, ніж зазвичай, беручи до уваги сумний стан макґаффіна [159] MacGuffin – об’єкт, пристрій або подія, необхідні для сюжету й мотивації персонажів. , але результат вразив його самого. Замість того щоб зникнути з поля зору як зазвичай, квітка-складанка щезла в його неміцному кулаку, наче дим. Він відчув, що напнута послаблена пружина вже готова зігнутися й застрягнути, але врешті-решт вона вирішила востаннє підсобити йому.

– Це справді кайфово, – з повагою зазначив Шон.

Алан подумки погодився. Чудова варіація трюку, яким він роками приголомшував школярів, але він також сумнівався, що таке можна зробити з новою версією квіток-складанок. З новісінькою пружиною виконати такий повільний, мрійливий рух буде просто неможливо.

– Дякую, – сказав він і востаннє заховав складений букет собі під ремінець годинника. – Якщо квіти тобі не потрібні, як щодо четвертака для автомата з колою?

Алан нахилився і спокійнісінько дістав четвертак у Шона з носа. Хлопчик усміхнувся.

– Упс, забув – сьогодні ж треба сімдесят п’ять центів, так? Інфляція. Ну що ж, це не проблема.

Він дістав ще одну монету в Шона з рота, а третю – у себе з вуха. На той час усмішка Шона трішки зблякла, і Алан зрозумів, що краще взятися за роботу чимшвидше. Він склав три четвертаки на тумбочку біля ліжка.

– Коли тобі стане краще, скористаєшся, – пояснив він.

– Дякую, містере.

– На здоров’я, Шоне.

– А де тато? – запитав Шон. Його голос трішечки посильнішав.

Запитання здивувало Алана. Він очікував, що Шон запитає спочатку про маму. Хлопчикові ж, урешті-решт, лише сім.

– Скоро приїде, Шоне.

– Сподіваюся. Він мені потрібен.

– Знаю, що потрібен. – Алан помовчав і додав: – Мама також скоро буде тут.

Шон обдумав це, тоді повільно й рішуче похитав головою. Під потилицею тихо зашурхотіла подушка.

– Ні, не буде. Вона зайнята.

– Така зайнята, що не прийде тебе навідати? – запитав Алан.

– Так. Вона дуже зайнята. Мама зустрічається з Королем. Тому мені більше не можна до неї в кімнату. Вона зачиняє двері, одягає окуляри й бачиться з Королем.

Алан бачив, як місіс Раск відповідала на запитання поліцейських штату. Голос був повільний, відсторонений. На столі поруч лежали сонцезахисні окуляри. Здавалося, вона не може їх відпустити – однією рукою постійно з ними бавилася. Прибирала долоню, ніби боялася, що хтось помітить, а тоді за кілька секунд пальці ніби самотужки поверталися до окулярів. У той час він подумав, що вона або страждає від шоку, або під дією заспокійливого. А тепер замислився. Також замислився, чи варто запитувати Шона про Браяна, чи дослідити цю нову ниточку. Чи це все одна ниточка?

– Ви ж насправді не фокусник, – промовив Шон. – Ви поліцейський, правда?

– Так.

– Ви поліцейський штату, з такою блакитною машиною, що дуже швидко їздить?

– Ні. Я шериф округу. Зазвичай у мене коричневе авто із зіркою збоку, і воно також їздить досить швидко, але сьогодні я на своєму старому універсалі, який постійно забуваю продати. – Алан усміхнувся. – Він дуже повільний.

Це викликало певний інтерес.

– А чому ж ви не їздите на коричневій поліцейській машині?

«Щоб не налякати Джилл Міслабурскі й твого брата, – подумав Алан. – Не знаю, як із Джилл, але з Браяном це не особливо спрацювало».

– Я вже й не пам’ятаю, – сказав він. – День був довгий.

– Ви шериф, як у «Молодих пістолях»?

– Ага. Щось таке.

– Ми з Браяном узяли те кіно напрокат і дивилися. Воно таке класнюче. Хотіли подивитися «Молоді пістолі-2», коли вони йшли минулого літа в «Чарівному ліхтарі» в Бриджтоні, але мама не дозволила, бо у фільму було обмеження 17+. Нам не дозволяють дивитися такі фільми, хіба тато, якщо вдома на відику. Нам з Браяном дуже сподобалися «Молоді пістолі». – Шон замовк, а очі в нього потемніли. – Але це було до того, як Браян отримав картку.

– Яку картку?

Уперше за весь час в очах у Шона з’явилася реальна емоція. То був жах.

– Бейсбольна картка. Чудова особлива бейсбольна картка.