Ричард Матесон - Куди приводять мрії

Я не знав, чи жінка отримала мою подяку за відповідь, але я кивнув один раз. Може, це й був плід моєї уяви, але мені здалося, що вона посміхнулася й кивнула у відповідь.

– Довжина перебування у потойбічному житті змінюється, – вела вона далі. – Трапляється, що між двома інкарнаціями минає до тисячі років. Коли розуміння приходить по смерті, початковий імпульс особистості – реінкарнуватися. Новачки незмінно починають практикувати метод керування вібраціями так, щоб змогти народитися знову.

– Справжньою дисципліною для душі є вирішити залишитися в Саммерленді й навчатись, аби вдосконалювати себе, щоб наступне втілення стало більшим кроком на шляху зростання душі.

Інше питання спало мені на думку, і знову я миттєво отримав на нього відповідь. Мені було цікаво, чи я єдиний про це подумав.

– Не кожен з нас народжується повторно, – сказала жінка. – Деякі душі настільки розвинені, що не потребують подальших реінкарнацій, але переходять на рівень існування, на якому земля вже не може нічого запропонувати, тим самим досягаючи кінцевого возз’єднання з Богом.

– Ці душі, яким не бракувало ані каяття за прикрі вчинки, ані знання, обирають приєднатися до Творця і долучаються до стану довершеної єдності з Ним, стаючи таким чином невід’ємною складовою побудови Всесвіту.

Вона не стала вдаватися в деталі так званої «третьої» смерті, оскільки ця тема заскладна і всім нам треба здобути ще чимало досвіду, чималого навчитися й подолати чимало обмежень. Тих обмежень, з якими зіткнутися можна лише на землі, тому що це єдине місце, де вони можуть бути втілені. Саммерленд набагато більш піддатливіший, занадто легкий для керування. Лише у щільності матерії особистість може зазнати найсуворіших випробувань. Це первинний випробувальний майданчик для людини, місце діяти та експериментувати.

Кожен з нас має шлях, який повинен подолати, і цей шлях розпочинається на землі.

– Як же конкретно це робиться? – питала доповідачка. – Для тих, хто зацікавлений, таким чином.

Я спіймав себе на тому, що похилився вперед. Те, що вона казала до цього моменту, було цікаво. Але тепер вона збиралася розповісти нам – розповісти мені, – що саме я мав зробити, аби знову бути разом з Енн.

Ось що вона розповіла нам, Роберте.

Коли душа, яка шукає вороття до плоті, визначається зі своїми побажаннями щодо батьків, він – чи вона – узгоджує це з тим, що можна назвати комп’ютером. Потім, якщо існує, так би мовити, конкурс на певне місце, комп’ютер вирішує, яка з душ більше відповідає призначенню – чи, краще сказати, більшою мірою його потребує.

Я називаю це комп’ютером, але, звичайно ж, це дещо складніше, здатне перемішувати зразки думок тих, хто претендує на однаковий тип спадковості й оточення. І коли ця маса розумового матеріалу синхронізується у всеосяжну схему, найбільш підготована душа дізнається, що його чи її було обрано, а решта, безперечно, шукає далі.

Жінка застерегла нас, що існує спокуса, насолоджуючись станом свободи в Саммерленді, амбіційно планувати життя наперед.

– Дозвольте мені попередити будь-якого з вас, хто планує нове народження, – сказала вона, – пам’ятати про обмеження, з якими ви зіткнетеся у фізичному житті. Вимагати меншого, аби досягти більшого, – ось найкращий метод.

Деталі тебе вразять, Роберте: на Далекому Сході душі, що бажають перевтілитися в матерію, мешкають у притулках для чоловіків та жінок і, коли настає час, уявляють себе клітинами і займають місце в утробах майбутніх матерів. Це легко і не передбачає складнощів.

Але це також небезпечно. Якщо дитина народиться мертвою, душа опиниться замкненою в комі на ефірному рівні, вже не життєздатною особою, але чимось, що не може вивільнити власну свідомість. Це тому, що розум душі перебуває в глибокому сні, коли відбувається повторне народження. Жодна розумова діяльність неможлива, доки здібності дитини не готові до використання.

Інша небезпека цього методу полягає в тому, що душа може ненавмисно обрати тіло з розумовим або фізичним дефектом. У такому разі вона змушена жити з цією помилкою все життя. Трапляється, звісно, що душа навмисне обирає такий шлях для «сплати» кармічних боргів (карма є доктриною невідворотних наслідків кожного вчинку). Душа, що вселяється до хворого чи спотвореного тіла, що зустрічає й долає ці вади, не втрачаючи присутності духу, духовно зростає швидше, ніж та, що за земними стандартами має все необхідне для життя. Як, дякувати Богові, у випадку Енн.