Кассандра Клэр - Місто кісток

– Чому?

– Через тебе, – сказав він. – Якби не ти, я би пішов з батьком крізь портал. Якби не ти, я би пішов за ним зараз.

Клері вдивлялася у засмічений ставок. У горлі пекло.

– Я думала, що вибиваю тебе з рівноваги.

– Це було давно, – просто мовив він. – Раніше я був сам. Але тепер моє місце біля тебе.

– Я хочу, щоб ти зі мною кудись пішов, – раптом мовила Клері.

Він покосився на неї. Його світло-золоте волосся упало на очі і чомусь засмутило Клері.

– Куди?

– Я сподівалася, що ти підеш зі мною до лікарні.

– Я так і знав. – Він примружився. – Клері, ця жінка…

– Джейсе, вона також і твоя мама.

– Я знаю. Але вона чужа мені. У мене був лише батько, та він пішов. Це гірше, ніж помер.

– Я знаю. І знаю, що немає сенсу розказувати тобі, яка чудова моя мама, яка вона неймовірна людина, і що тобі щастить з нею познайомитися. Я не заради тебе прошу, а заради себе. Я думаю, якщо б вона почула твій голос…

– То що?

– Мама могла би прокинутися, – вона пильно дивилася на нього.

Він не відвів погляд, потім посміхнувся, трохи кривлячись, але щиро.

– Добре. Я поїду з тобою. – Джейс підвівся. – Немає потреби розповідати щось гарне про маму. Я уже все знаю, – додав він.

– Справді?

Він злегка знизав плечима.

– Вона виростила тебе, еге ж? – Джейс глянув на небо. Сонце майже сіло.

Клері піднялася.

– Пора вирушати в лікарню. Я заплачу за таксі. Мені Люк дав трохи грошей, – подумавши, додала Клері.

– Немає потреби, – широко всміхнувся Джейс. – Ходи. Я щось тобі покажу.

– Де ти його взяв? – допитувалася Клері, дивлячись на мотоцикл, прилаштований на краю даху.

Він був блискучий, отруйно-зеленого кольору, з посрібленими колесами та яскравими вогнями на сидінні.

– Магнус поскаржився, що хтось залишив мотоцикл біля його будинку після останньої вечірки. Я переконав віддати його мені.

– І ти ним долетів ним аж сюди? – все ще дивувалася Клері.

– Ага. І досить вправно, – він закинув ногу через сидіння і кивнув їй сідати позаду. – Ходи, я тобі покажу.

– Цього разу ти принаймні знаєш, що він працює, – Клері вмостилася позаду. – Якщо ми вріжемося в парковку біля супермаркету «Кейфуд», я тебе вб’ю, зрозумів?

– Не будь смішна, – відповів Джейс. – У районі Верхнього Іст-Сайду немає парковок. Для чого їздити у магазин, якщо їжу можуть доставити? – шум заведеного мотоцикла заглушив його сміх. Завищавши, Клері схопилася за пояс Джейса, а мотоцикл помчав униз похилим дахом Інституту й рушив у простір.

Вітер розвівав її волосся, а вони мчали над собором, над дахами багатоповерхівок та іншими будівлями. Там, унизу, розкинулося місто, наче відкрита шкатулка з коштовностями, більш людне і дивовижніше, ніж вона собі уявляла. Он смарагдова площа Центрального парку, де літніми вечорами зустрічаються феї; он вогні клубів та барів у центрі, де по ночах танцюють вампіри у «Пекельному лігві»; он дороги Чайнатауна, якими прокрадаються уночі перевертні. Там прогулюються чаклуни з кажанячими крилами і котячими очима. Пролітаючи над річкою, вона побачила кольорові хвости у сріблястій воді, усипане перлами волосся і почула переливчастий дзвінкий сміх русалок.

Джейс глянув через плече. Вітер сплутав його волосся.

– Про що думаєш?

– Як усе внизу змінилося відтоді, відколи я можу бачити .

– Унизу все те саме, – він повернув мотоцикла у напрямку протоки Іст-Рівер. Вони знову направлялися до Бруклінського мосту. – Це ти змінилася.

Під час стрімкого спуску до річки Клері сильніше вчепилася за пояс Джейса.

– Джейсе!

– Не турбуйся, – задоволено вигукнув Джейс, – я знаю, що роблю. Я не втоплю нас.

Клері примружилася від вітру.

– Ти хочеш перевірити, чи він може їхати під водою, так, як казав Алек?

– Ні, – він вирівняв мотоцикл, і вони рушили вгору, залишаючи воду внизу. – Думаю, це просто оповідка.

– Але Джейсе, усі історії – правдиві.

Вона не чула його сміху, але відчувала пальцями вібрування його ребер. Клері щільніше притиснулася до нього, коли мотоцикл різко ринув угору. Вони промчали над мостом зі швидкістю птаха, випущеного з клітки. Затамувавши подих, Клері дивилася на залишені позаду шпилі мосту та срібло річки, цього разу вона не заплющила очі й усе бачила.

Переклад П. Куліша. ( Тут і далі примітки перекладача. )

Переклад Н. Хаєцької.

Джембе – один із різновидів барабанів.