Margaret Atwood - Орикс і Деркач

– Так, – відповів Джиммі. Насилу зміг це сказати. Сподівався, що його голос звучить нормально.

Тож Деркач роздрукував скан із поглядом Орикс, а Сніголюд забрав роздруківку та зберігав. Багато років потому показав її Орикс.

– Не думаю, що це я, – спершу сказала вона.

– Це неодмінно ти! – заперечив Джиммі. – Глянь! Це твої очі!

– Багато дівчаток мають очі, – відповіла вона. – Багато дівчаток робили таке. Дуже багато.

Відтак, побачивши його розчарування, промовила:

– Це могла бути я. Може, так і є. Це тебе ощасливить, Джиммі?

– Ні, – сказав Джиммі. Чи було це брехнею?

– То чому ж ти це зберігав?

– Про що ти тоді думала? – запитав Сніголюд замість відповісти.

Інша жінка на її місці пожмакала б роздруківку, заплакала б, звинуватила б його в злочині, сказала б, що він нічого не розуміє в її житті, улаштувала б страшну сцену. Вона натомість розгладила папір, легенько проводячи кінчиками пальців по ніжному й погордливому дитячому личку, що колись, напевно, було її власним.

– Гадаєш, я думала? – запитала вона. – Ох, Джиммі! Ти завжди думаєш, що й усі інші думають. Може, я тоді ні про що не думала.

– Я знаю, що думала, – відповів він.

– Хочеш, щоб я прикинулася? Щоб я щось вигадала?

– Ні. Просто розкажи мені.

– Навіщо?

Джиммі мусив задуматися над цим. Пам’ятав, як він тоді дивився. Як він міг це їй заподіяти? Але ж він не завдав їй шкоди, правда?

– Бо ти мені потрібна.

Це не було розумною підставою, але це все, що він міг сказати.

Вона зітхнула.

– Я думала, – сказала вона, малюючи пальцями маленьке коло на його шкірі, – що якби мала вибір, то не стояла б там на колінах.

– Хтось інший стояв би? – запитав Джиммі. – Хто? Хто саме?

– Усе ти хочеш знати, – промовила Орикс.

Сніголюд у подертому простирадлі сидить, згорбившись, на краю лісу, де трава, сланка й морський виноград зливаються з піском. Тепер, коли посвіжіло, він почувається не таким пригніченим. І голодним. От що можна сказати на захист голоду: завдяки йому принаймні знаєш, що ти ще живий.

Вітерець розвіває листя йому над головою, комахи стрекочуть і виводять трелі; червоне світло призахідного сонця падає на блоки веж у воді, підсвічуючи там де-не-де вцілілу шибку, наче вмикаючи розкидані лампи. Деякі з цих споруд мали на дахах сади, тепер вони заросли буйними кущами. Сотні птахів летять у небі в цьому напрямку, на ночівлю до своїх сідал. Ібіси? Чаплі? Чорні – баклани, це він точно знає. Вони сідають у темніше листя, крякаючи та сварячись. Якщо колись потребуватиме гуано, знатиме, де знайти.

По той бік галявини, на її південному боці, з’являється кролик, підстрибує, прислухається, зупиняється, щоб гігантськими зубами скубнути траву. Відсвічує в сутінках, зеленуватий блиск у ході якогось давнього експерименту запозичено з іридоцитів глибоководної медузи. У напівтемряві кролик здається м’яким і майже прозорим, як турецький рахат-лукум; ніби його хутро можна висмоктати, як цукор. Такі люмінесцентні зелені кролики існували вже за дитинства Сніголюда, хоча не були настільки великими, ще не вислизнули зі своїх кліток, не змішалися з дикою популяцією та не стали надокучливими.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Пер. з англ. М. Іванова. ( Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше. )

Пер. з англ. Ю. Герус.

Існує припущення, що ця цитата – відсилання до роману Курта Воннеґута «Бійня № 5».

С. Т. Колрідж, «Поема про Старого Мореплавця», пер. А. Онишка.

Традиційний тип північноамериканського сільського будинку XVII–XX ст.

Рядки з гімну «Будь сильним» авторства М. Д. Бебкока, американського священнослужителя і письменника XIX ст.

Бульбашка доткомів – економічна бульбашка, тобто спекулятивна торгівля, яка виникла внаслідок появи великої кількості нових інтернет-компаній (доткомів) та переорієнтування старих компаній на інтернет-бізнес; існувала з 1995 по 2001 рік і призвела до хвилі банкрутств та значного падіння цін серверних комп’ютерів. ( Прим. ред .)