Виктор Моключенко - Ретроспект - Витоки

Верес кивнув, поправив автомат, і через мить немов розчинився в повітрі, залишивши вихритися сухе листя.

Кречет обернувся на шерех, в сяйві місячного серпанку до нього зробила крок висока фігура.

— А, це ти. Теж не спитися? — він кинув погляд на фосфоресцюючі стрілки годинника — До виходу пару годин.

Звіздар невизначено кивнув, звично відмічаючи можливі вогневі позиції на темній плямі Розв'язки, і скептично покосився на генерала:

— Не боїшся палити на очах у снайперів? Тліючий вогник — мішень краще не придумаєш.

— Ні — заперечно покивав Кречет, випускаючи струмінь диму — вишки засклені «слюдяним» склом, а його пробити складніше, аніж двері бункера. Чого тільки наші діди не роблять. Розгребли цех з мотлохом, перебрали все до гвинтика, підлагодили, тут у них і плавильня, і кузня — цілі майстерні. Для особового складу немає нічого страшнішого бездіяльності, поки людина зайнята справою, то і дисципліна тримається, і дурниці всякі в голову не лізуть. Думаю, твоє керівництво дорого віддасть за наші рецепти. Адже багато що з того що ми робимо, можливо зробити тільки в Зоні. Взяти хоч «слюду» — сумніваюся, що за межами Зони від неї зможуть відколоти хоч шматок. Коваль каже, в неї структура буде міцніша, аніж у алмаза, а он вони ж її чимось обробляють, а потім запросто додають в скло.

— Тепер це наше керівництво.

— Звісно, все забуваю. Роки в Зоні накладають відбиток, тут мислити інакше, немов за Периметром немає зовнішнього світу, ми немов кинута напризволяще на іншій планеті колонія, і до Землі біс знає скільки. Так легше, не дивишся у бік Периметра і не божеволіти.

Він замовк, випускаючи цівку диму, притулившись широким плечем до холодного від передранкової роси металу. По залитій сріблястим світлом дорозі, що тонула в тінях і густо заросла лопухами, пригнувши горбату спину неквапом трюхикав сліпень, на мить насторожився, завмер, принюхуючись до думок людей, але впевнившись, що стріляти не будуть, неспішно сховався в зарощах.

— Гаразд, Трепетов, прорвемося. Скільки років тримались, ні Зоні, ні кулі не кланялися, і зараз вистоїмо. Ми таке тут пройшли, що дійсно, впору освоювати інші планети, живучість і пристосування у нас дай Боже кожному.

Трепетов, він же Звіздар, ледь помітно посміхнувся:

— Танкіст, ракетник, а тепер ще і космонавт? Пізно — цей «космос» сам до нас прийшов, не чекаючи в гості. Занадто ми ще дикі, що б нас в космічний простір випускати. Самі з собою вжитися не можемо.

У двері тихо поскреблися, і у вузьку кабінку просунулася голова Брами:

— Товаришу генерал, все у зборі. Ми готові виступати.

Кречет спустився вниз, міряв загін поглядом, а потім кивнув:

— Ну, з Богом. Тільки цього разу без самодіяльності, шпики зараз не головне, і не відводите очі — я ж бачу, руки у вас так і свербять випробувати «грозу» у ближньому бою. За Листа головою відповідаєте — довести живим до Шумана, а далі діяти згідно з обстановки. Поступаєте в підпорядкування Звіздаря — він Зону не менше вашого топтав, а досвіду в центральних районах у нього більше. Заперечення є?

— Товаришу генерал, Шуню, тьху ти... як його, Сашка з собою обов'язково брати? Він ледве ноги тягне.

— Брама, я тебе як облупленого знаю, ти ж з боєм пробиватися будеш, потім скажеш, що інакше ніяк, а він вас проведе вузькими закутками. Він там кожну щілину знає, і все облазив на відміну від нас.

Брама нехотя віддав честь.

— Думаєш Сашка брати обов'язково? — ледь чутно прошепотів генералові Звіздар, міряючи поглядом ординарця, який перевіряв свідчення голема — адже зовсім хлопчак, ми з катакомб дивом ноги мали, а Екс-один це не жарти.

— Передчуття, я звик йому вірити, інакше б не протягнув тут стільки — пошепки відповів Кречет, а потім звернувся до усіх — Сашка тепер не «хлопчак» і не «салага», а член особливого підрозділу «Путь». Пакет документів про його прилічення до загону підписав я особисто і передав назовні через Лисенка. Сашко навідріз відмовився йти за Периметр без Понирьова молодшого, і вистав ми його назовні, він би знайшов нову щілину і можливо б загинув при проникненні. Ви не гірше мене знаєте — одному в Зоні вижити важко, тому нехай краще буде у нас на видноті, під пильним наглядом Ясона.

Люди в загоні Брами були досвідчені, перевірені у справі, притерті один до одного, діючи в лабіринті як частини злагодженого механізму, уважно слухали наказ, лише Лист стояв осторонь біля Схими, що перевіряв автомат.