Олег Авраменко - Небо, повне зірок

— Сер, мем! Ласкаво прошу на Нову Землю. Лейтенант Ферчайлд до ваших послуг.

— Радий познайомитися, лейтенанте, — відповів я, обмінявшись із ним рукостисканням. — Отже, ви будете нашим гідом?

— Так точно, капітане. Для мене це велика честь.

Потискаючи Марсіну руку, Ферчайлд попри всі зусилля не зміг зберегти урочисто-серйозний вираз обличчя і всміхнувся у відповідь на її приязну усмішку. У свої вісімнадцять років Марсі одним поглядом зачаровувала чоловіків, особливо молодих астронавтів та космонавтів. Тут давалася взнаки і її приваблива зовнішність, і популярність у зв’язку з доленосними подіями трирічної давнини, і, звісно ж, те, що вона ще п’ятнадцятирічним дівчам примудрилася стати старшим помічником командира корабля.

Це призначення я вибив після того, як Краснова зі Штерном перевелися на дослідницький крейсер „Адоніс” — Ольга, певна річ, стала його капітаном. Ну, а мені намагалися нав’язати за старшого помічника колишнього космонавта, який щойно завершив екстрений курс перекваліфікації на зоряного пілота. Проте тут я вперся рогом і наполіг, щоб цю посаду віддали Марсі. Відмовити мені не змогли, і примітно, що наказ про її нове призначення став останнім кадровим рішенням, яке ухвалив адмірал Горовіц перед своєю відставкою.

Ось так Марсі стала наймолодшим старпомом і наймолодшим лейтенантом за всю історію освоєння космосу. Цілком імовірно, що це досягнення ніхто не перевершить. Останній випуск чотирнадцятирічних з Зоряної Школи відбувся два з половиною роки тому; минулого року дипломи отримали вже п’ятнадцятирічні; а решта, хто вступив на навчання до падіння Мережі, будуть випущені в шістнадцять і сімнадцять. Сама Зоряна Школа вже називалася коледжем, і тепер туди набирали юнаків та дівчат, що отримали загальну освіту в звичайних школах для звичайних дітей. Набирали, звичайно, за конкурсом — адже резистентність більше не мала ніякого значення…

У супроводі лейтенанта Ферчайлда ми пройшли в будівлю аеропорту, де повсюди сновигали чоловіки та жінки у блакитній формі космонавтів — військові залишили за собою цю назву, дарма що тепер також літали до зірок. Дехто з них за старою звичкою кидав на наші темно-сині мундири неприязні погляди, але це був радше укорінений з роками рефлекс, аніж свідоме ставлення. Причин для ворожості більше не існувало, до того ж чимало космонавтів влилися в лави астронавтів, а деякі астронавти, навпаки, пішли на військову службу.

Що ж до нас з Марсі, то ми взагалі належали до нового утворення — Дослідницького Флоту, що виник у результаті злиття Дослідницького Департаменту і Федеральної Аґенції Космічних Досліджень (вона займалася вивченням Сонячної системи, а до зірок спрямовувала автоматичні станції). Тепер ми вже не підпорядковувалися Зоряному Флотові, вірніше, Цивільному Зоряному Флотові — цей додаток до назви він отримав, коли військові в авральному порядку почали створювати власний флот міжзоряних кораблів. У ВКС не стали чекати побудови нових суден, а взялися устатковувати свої міжпланетники системами гіпердрайву і, крім того, геть-чисто загребли весь парк списаних цивільних зорельотів, які поспіхом відремонтували й нашпигували різноманітним озброєнням. А також звернулися до пілотів та інженерів з астронавтів-відставників з закликом вступити на військову службу.

Подальші події підтвердили, що така квапливість була виправдана, бо Азійський Союз також не марнував часу і невдовзі здійснив спробу захопити колонії Федерації. На щастя, в справжню космічну війну це не вилилося і справа обмежилася кількома сутичками, в яких взяли участь і кораблі Цивільного Флоту. Наша перевага виявилася абсолютною, тож азійцям довелося відступити. Крім того, у них виникли проблеми у власному тилу: дві провідні нації, Китай та Індія, розсварилися через контроль над своїми колоніями, що за рік призвело до розпаду Союзу.

Проте найбільша іронія полягала в тому, що планети, які стали причиною суперечки, не дісталися жодній зі сторін — всі п’ять азійських колоній, налякані перспективою масового переселення з Землі, дружно оголосили про свою незалежність і пригрозили консолідованим ембарґо в разі інтервенції проти будь-якої з них. А оскільки обидві частини колишнього Союзу критично залежали від продовольчих поставок, застосовувати силу вони не ризикнули, надто ж коли врахувати, що на бік бунтівних планет стали екіпажі більшості міжзоряних вантажних кораблів — адже азійські астронавти, як і наші, пов’язували своє майбутнє з колоніями, а не з Землею.