Андрій Крижевський - Евотон - 180

– Страх! – відповів Майкл. – Кількість і страх попереджають мене, тебе, земні цивілізації, галактику… – американець озирнувся й помітив інопланетянина, який переслідував їх з цілковито байдужим виглядом. – Дані, між іншим, відсутні не тому, що не вимовлялися ні в думках, ні вголос… А через золото, яке встигло заблокувати зв’язок з інформаційним полем.

Відповідальний за колонію промовчав, не відшукавши потрібних слів. «Страх?! У абсідеумів?!»

– Світ перевернувся… Пшемиславе, – Майкл повернув голову до поляка, – у мене вкрай погане передчуття…

Несподівано з чергового коридору, що перетинав головний, вкотре з’явилися Ферруанці-конвоїри. Завдяки тепловізору гість місячної колонії розрізнив зсутуленого в’язня. Той брів, утомлено опустивши голову, не помічаючи нічого навколо. Рухи тіла свідчили про його цілковиту байдужість до всього, що відбувається.

– Божевільний… – з жалем промовив Пшемислав.

– Не факт… Може, свідомо ігнорує тутешній порядок… – знизав плечима Майкл.

– Та ні ж, – обурився відповідальний за колонію, – це – він… Божевільний!

Несподівано у просторі виникла пляма: місцями червона, майже бордова, місцями – яскраво-жовта. Вона повністю закривала собою і Ферруанців, і в’язня.

– Схопити! Схопити негайно! – крикнув абсідеум, кинувшись у бік плями.

Пшемислав зірвався з місця й заволав услід абсідеуму:

– Відставити, поліцейський! Відставити, я сказав! Ізолювати – наказ відповідального!

Пляма спробувала сховатися в бічному коридорі. Відреагувавши на слова Пшемислава, Ферруанці схопили всіх: один з конвоїрів приєднався до робота, який з’явився із стелі, що раптово розсунулася, і вони заблокувавши абсідеумів, а з бічних поверхонь коридору виникли металеві вартові, які надійно обступила пляму з усіх боків. Американець квапливо намагався вимкнути тепловізор, але Система колонії перешкодила.

– Не чіпати тендерійця! – насамперед наказав Майкл. – Помістити всіх ув’язнених в камери! Негайно!

– Запустити сканування! Почати процес сканування! – не замовкали абсідеуми.

Проте Ферруанці не діяли, покірно чекаючи команди землянина, що наближався упевненим кроком.

– Замовкніть! – прикрикнув американець на абсідеумів і насторожено поглянув на тендерійця.

Тим часом Система місячної колонії, заручившись підтримкою Добренка, відповідального першої Формації, виконала недавній наказ очільника другої Формації – і тепловізор деактивувався… Перед Майклом показалася найдивніша істота з тих, що йому доводилося бачити! У повітрі ширяла куляста субстанція чорного кольору з гострими, зазубреними виступами по всій поверхні… Ні очей, ні кінцівок, ні голови!

– Вперше зіткнувся? – з розумінням запитав Пшемислав, який вже встиг звикнути до тендерійців, оскільки неодноразово зустрічав їх за останні декілька місяців: прибульці систематично з’являлися в місячній колонії.

Тендерійці були своєрідним музейним експонатом. Ні, їхня цивілізація не зникала… Проте розумне життя на основі кремнію, а не вуглецю зустрічалося тільки в особі тендерійців. Тому ними захоплювалися, їх поважали і боялися…

– Вперше… – спантеличено відповів Майкл.

– Пане очільнику Формації! Необхідно упевнитися, що ув’язнений на місці, – наполегливо нагадав той самий абсідеум з розстебнутим комірцем.

– Згоден.

– Ініціювати сканування евотонів та ідентифікувати особу! – помітивши жест-розпорядження американця, наказав відповідальний.

– Евотони ув’язненого виявлені, особа ідентифікована, – прокоментував Ферруанець дані на виниклій голограмі.

– Ось… Наш божевільний. Гаразд, – відзначив Майкл, приготувавшись зробити рух долонею для перегортання завислої в повітрі сторінки. – Зараз дізнаємося прізвище…

– Цього недостатньо, – перебив Майкла інший абсідеум. – Необхідно вимкнути режим невидимості, щоб упевнитися остаточно.

– Показати ув’язненого, – наказав очільник другої Формації.

Абсідеуми принишкли і насторожилися. Пшемислав з нерозумінням подивився на друга: спохмурнілий Майкл пильно розглядав в’язня.

Тим часом тендерієць почав поволі віддалятися з місця подій. Пшемислав перегорнув сторінку за приятеля і уважно прочитав ім’я і прізвище заарештованого. Американець залишив голограму без уваги.

– Тендерієць? – запитав поляк.

Нарешті Майкл, зберігаючи байдужість, відірвав погляд від землянина й відповів:

– Відпускаємо, звісно. Тільки думки про клаудеумів справляють на мене таке враження…