Андрій Крижевський - Евотон - 180

– Здрастуйте, тезійцю! Я чекав на тебе…

– І тобі не хворіти, Фідуцію, – отримав сердечну відповідь. – Вже встигли доповісти про моє прибуття?

– Повідомлення спливло, але я не проглядав його.

І тоді тезієць зрозумів, що Фебріс – друге сонце – досі не здійнялося на достатню висоту, щоб тимчасово стерти будь-яке уявлення про тінь в цій частині планети. А щодо кроків сумнівів не мав: патрієць їх не міг почути через подушечки на ногах співрозмовника. Отже, всі ознаки неодмінно указували на тезійця.

Раптово перед гостем і збоку від чоловіка виникла голограма. На ній з’явилися слова, що позначають одне з питань, яке належало вирішити Консиліуму. «Розпуск корпусу Вартових». Примітно, що напроти слів стояла звична для землян «галочка» – патрійцям свого часу сподобався цей символ.

Тим часом тезієць насторожився: немов розуміючи подальший хід подій, а може, вже досконально знаючи кожен наступний крок Консиліуму, гість впритул наблизився до патрійця.

– Розумію, що зараз мене чує Фідуцій, а фактично сприймає завдяки полю весь Консиліум. І хоча я бачу лінії наперед, надія завжди вмирає останньою… Застерігаю патрійську владу від необдуманих кроків, які…

На голограмі патрійця виник другий рядок: «Повне розірвання домовленостей з тезійською цивілізацією»! Гостя з білими плямами на шерсті чорного кольору помітно пересмикнуло: наступають епохальні хвилини, які, можливо, спричинять зміни на довгі мільйони років…

– Якщо Патрія відмовиться від співпраці з нами, тоді ми неодмінно знайдемо іншого покупця на інший товар!

На голограмі тезійця запобігливо виникло зображення зошита.

– Враховуючи, що з лабораторій клаудеумів тоді змогли вибратися лише гібриод, який наказав всім довго жити, землянка на ім’я Айюмі, яка досі, наскільки мені відомо, перебуває в комі, і ваш Велфарій – єдиний дієздатний очевидець, який загадково… – тез перестав кліпати, щоб додати багатозначній паузі однозначності, – зник незабаром після перемоги Формацій над абсідеумами, цей зошит – єдиний ключ…

Проте несподівано і не велике здивування тезійця на голограмі намалювалася чергова «галочка». Запанувала дзвінка тиша, яку порушив патрієць:

– Ви можете робити що завгодно… Одначе знай, тезійцю: обставини вже змінилися. І шантаж з твого боку вже недоречний. А за порушення міжцивілізаційних правил необхідно відповідати…

– Як я і передбачав… Пихаті й самовпевнені патрійці!

– Тому ми неодмінно рекомендуватимемо решті цивілізацій у галактиці наслідувати наш приклад.

– Що навіть властива витонченість думки деколи здувається ураганом гордої недалекоглядності! Впізнаю справжніх патрійців…

Голограма висвітила слова: «Ліквідація патрійської держави».

Етон підлетів до величезної сферичної споруди. Наближення корабля занурило будівлю в численні спалахи червоного світла: Помічник негайно ініціював зв’язок з Системою.

– Пшемиславе, зустрічай гостей!

З’явилося зелене світло, що ознаменувало посадку Етона в декількох метрах від краю споруди. За хвилину над транспортником виник субстанційний Кокон, простір якого почав заповнюватися газами і, зокрема, киснем. В утворений отвір будівлі місячної колонії спішно прослизнув Майкл. Його зустріли два Ферруанці, ідентифікуючи об’єкт. Американець потрапив у невелике порожнє приміщення: позаду залишався отвір, крізь який виднілася задня частина Етона на тлі жовто-оранжевих хвиль Субстанції Кокона. Ліворуч, праворуч і попереду – суцільна стіна без яких-небудь примітних особливостей. Два Ферруанці контролювали Майкла, який впритул наблизився до перешкоди й завмер на місці в очікуванні. І ось щільність досягла нульової відмітки…

Перед очільником Формації тягнувся хол з високою вигнутою стелею. Ширина приміщення, на відміну від довжини і висоти, не вражала і складала близько ста метрів. Теоретично тут могла б поміститися достатня кількість Етонів… Наразі хол заповнювали земляни, Ферруанці, абсідеуми (яких, як і зазвичай, виділяли їх бездоганні темні костюми). З лівого і правого боку – перпендикулярні коридори з камерами для ув’язнених, по два на кожному з поверхів, починаючи з другого. Поверхи зовні виступали у простір холу довгастими балконами, які кріпилися до бічної поверхні і ніяк не сполучалися між собою, окрім як зовнішнім ліфтом-платформою на антигравітації.

Виникла біля Майкла голограма люб’язно запропонувала ввести або ім’я того, що відбуває термін, або значення частоти його евотона. Американець ввів дані двох землян першої Формації і прийняв запрошення Системи пройти до їхніх камер. Він чекав, доки два Ферруанці, що його супроводжували, вишикуються в особливому порядку: один – перед ним, а інший – позаду. Саме таким чином всіх супроводжували роботи місячної колонії. Побачити когось між ними було неможливо.