Андрій Крижевський - Евотон - 180

Чоловік ледве звівся на ноги і, накульгуючи, важко побрів між стін з обгорілих, розплавлених або спотворених залишків етонних тенет, Атонів, антигравів і модулів, які не встигли трансформуватися з пилових частинок. Раптом йому довелося відсахнутися, щоб величезна балка, опадаючи під власною вагою, не обрушилася йому на голову.

Неподалік від пораненого бійця прогримів вибух, що підкинув угору купу охопленого вогнем металу. І в тіло чоловіка встромився погнутий катастрофою гарячий уламок корабля…

Боєць з криком звалився на коліна і знесиленим рухом спробував витягнути метал із себе. А потім, так і не зумівши це зробити, завмер з приреченим поглядом. Перед ним стояла істота, вкрита довгою шерстю, яку розвівали повіви гарячого повітря. Боєць вперше в житті опинився в безпосередній близькості від тезійця, який із крижаним спокоєм наблизився до нього, пильно роздивляючись символ сулівейської Ради на його бронежилеті… На нім було зображено лише одна планета замість двох, які символізували першу і другу Формації.

Прибулець блискавично підхопив волохатими кігтистими пальцями черговий фрагмент розрушеної балки. Одночасно перехопивши скривавлений загострений уламок, який чоловік спробував встромити в тіло тезійця. Почулися відчайдушні крики гібриода, якого залишали сили. Обличчя інопланетянина, яке не мало особливої міміки для виразу емоцій, впритул дивилося на чоловіка. З неймовірною силою тез повернув перехоплений уламок у широку рану на тілі гібриода, з якої не припиняла струменіти кров. Хрипкий крик – і тіло осіло на землю, у шар розпеченого сміття з уламків кораблів і піднятої вибухами землі. Приречений погляд звівся до нічного неба, закритого щільним шаром золота…

Тезієць показав масивні кігті і замахнувся… Несподівано спалахнуло світло, примусивши інопланетянина примружитися і завмерти.

– Радимо зупинитися!

Промені світла набули вертикального положення: перед тезійцем постали представники його ж цивілізації, на яких він витріщив здивований погляд зелених очей. Серед двох десятків інопланетян особливо виділявся тез із білими плямами, розкиданими на шерсті чорного кольору. Він зіщулив очі й звузив зіниці. Те ж саме зробив і схилений над знесиленим гібриодом тезієць, котрий відчував себе вже не настільки упевнено, як раніше. Саме так – кліпанням очей – прибульці привітали один одного, позначивши свої імена.

– Як це розуміти? – закліпав інопланетянин. – Відколи це тезієць полює за тезійцем?!

– Відтоді, відколи один тезієць вирішив порушити інтереси всіх інших тезійців!

Прибулець захотів переступити через бійця сулівейської Ради, але несподівано для присутніх спіткнувся і завалився прямо на нього. Звівшись на ноги, тезієць до ще більшого загального здивування зчинив справжню істерику, не соромлячись у виразах:

– Та як ви, пелехаті, смієте?!

– Не ображай нас марно! Ти чудово розумів значення своїх дій! І знав про наслідки порушення особливого статусу Терракопі!

– Я уклав вигідну угоду із землянами, які завдяки моїм старанням розгромили ворога й отримали переконливу перемогу! Сімсот п’ятдесят років! Їхнє золото тепер належить нам!

– Та жоден нормальний тезієць не погодився б навіть на мільйон років!

Інопланетянин з білими плямами зробив декілька кроків убік і підозріло поглянув на представника своєї цивілізації.

– Не погодився б навіть на мільярд років здобутку їхніх металів! Порушивши заборону, ми ризикуємо…

– Невже кормом у годівниці?

Співрозмовник у відповідь випустив назовні свої кігті, що зблиснули віддзеркаленням розлюченого вогню. Проте очільник групи, що, як і раніше, перебував осторонь епіцентру розпалюваного конфлікту, показав заборонний жест.

– Порушивши заборону, – прокліпав він, – ми ризикуємо потрапити в безжальну опалу патрійської цивілізації. Не можна недооцінювати її вплив. Її приклад, ймовірно, наслідуватимуть щонайменше півсотні інших світів. Тобі не слід забувати, що ми – монополісти на видобуток, зберігання і постачання золота лише в нашій галактиці… А заповнити тутешній ринок, тим паче з схвалення патрійців, в тисячу разів легше, ніж зруйнувати їхній світ на друзки, – тезієць кивнув у бік гібриода. – Корм у годівниці, кажеш?

– Чудово! Тоді як же ви мене схопите, не порушивши двадцять п’ятого правила? – самовдоволено запитав тезієць.

– А ми тебе ввічливо попросимо, щоб не шукати виконавців, які, якщо знадобиться, витягнуть тебе з центру чорної діри!