Інга Квітка - Всемогутній кристал

З тієї миті, коли народився Всесвіт, почалася велика битва між Володарем Темряви та Королевою Світла. Вони воювали за кожну планету. Сили Королеви та Володаря були рівні і дуже скоро вони розділили всі планети між собою. Залишилась лише Земля. Проте, скільки вони не воювали за неї, жоден з них так і не зміг її отримати.

Тоді Королева та Володар захотіли дізнатися майбутнє останньої планети. Володар Темряви шукав відповідей з своїм найвірнішим помічником – палаючим змієм, Королева Світла попросила про допомогу чарівну стіну. Разом з ними та зіркою, яка була найсильнішою віщункою на Землі, вони нарешті дізналися про своє майбутнє.

Зірка Арага склала пророцтво. В тому пророцтві було сказано, що прийде час, коли у великій битві знову зійдуться Королева Світла та Володар Темряви і, коли темні та світлі сили досягнуть найбільшої могутності, станеться неможливе. Світло та Темрява на мить об’єднаються і з’явиться кристал. Цей камінь матиме в собі всі чаклунські сили Володаря та Королеви. Він потрапить на землю до людей, яких Володар привів з інших планет, щоб знищити біонів. Кристал почне рости, а разом з ним будуть рости і його сили. За нього будуть боротися Володар та Королева і від того, чий бік обере кристал, залежитиме доля землі та всіх інших планет. А обрати він зможе, коли йому виповниться шістнадцять людських років.

Почувши це Володар Темряви розлютився. Він не повірив в те, що на світ може з’явитися кристал, який об’єднавши в собі світлі та темні сили, вирішить за них з Королевою, що буде з землею. Володар вимагав змінити пророцтво, але Арага була непохитна.

Йшов час, Володар та Королева продовжили боротьбу за останню планету… і одного разу, коли вони зійшлися у черговій битві, Володар кинув у Королеву кусок темряви й у відповідь з її долоні линуло сяйво. Темна та світла сили були настільки могутніми, що замість того, щоб розбити одна одну – об’єдналися й падаючи на землю, як і передрікала Арага, перетворилися на кристал.

Володар згадав про пророцтво та першим потягнувся до каменя. Він хотів схопити кристал, щоб забрати його на свій бік, але побачив, що Королева теж поспішила до нього. Вона осліпила сонячним промінням Володаря і закривши його собою, попросила дозволити кристалу самому обрати на чий бік він стане.

Вислухав її Володар й як заверещить:

– Ще б пак! Кристал наслухається твоїх пустих балачок про любов, співчуття, добро. Скоріш за все цього буде досить, щоб я його вже ніколи не побачив, – і махнувши рукою, Володар засипав Королеву блискавками, – я заберу його, дізнаюся, як можна заволодіти твоїми силами і знищу тебе, твоїх німфей та всіх своїх помічників… Хочу бути всемогутнім в цілому Всесвіті! – він спробував дотягнутись до кристала, проте в нього нічого не вийшло. Немов хтось або щось завадило йому дотягнутися до каменя. Володар вирішив, що його зачарувала Королева і його пальці перетворилися на величезних змій, котрі поповзли до неї. – Королево, наказую тобі, візьми кристал і віддай його мені, бо зараз спалю цілий Всесвіт!

Проте не дивлячись на погрози, Королева не поворухнулась:

– Якщо я це зроблю, ти забереш його собі, а так не можна. – відповіла вона. – Арага сказала, що коли прийде час кристал повинен сам обрати.

– Як він може обрати? Він лише камінь, – гаркнув Володар і штовхнув її до кристала, але Королева залишилась біля нього. Оплутавши її своїми зміями, Володар з силою потягнув униз свого найлютішого ворога. – Ти теж не здатна його забрати, – нарешті здогадався Володар Темряви, – ми обидва не можемо забрати кристал, – але чому?

Королева першою здогадалася, що час кристала було зупинено.

– Миттєдар! – закричав Володар і здавалося його чорні, як ніч очі, стали ще темнішими. Довге чорне волосся сколихнулося, нагадуючи морські хвилі. Гачкуватий ніс здавалося став ще гострішим. Він відпустив Королеву.

Саме Миттєдар наважився зупинити час кристала. Його вміння було одним з найсильніших серед злокронів – прибічників Володаря. Хоча… найвірніший слуга Володаря був наділений не меншими можливостями.

Так! Так! Під височенною вежею було таємне підземелля, в якому жив той самий помічник. Звали його палаючий змій. Той слуга був для Володаря найважливішим, навіть за самого Миттєдара через те, що палаючий змій був частиною самого найтемнішого.

Одного разу Володар Темряви зачинив двері. Маючи при собі разом з пальцями ще десяток величезних змій, Володар не помітив, як один з помічників не встиг виповзти слідом за ним й через те, що ніколи не знав, що таке біль, відтяв дверима цього змія від себе.