Інга Квітка - Всемогутній кристал

Не захотівши втрачати частину себе, Володар вирішив нагородити відтятого змія своїми чаклунськими вміннями, які з одного боку не були йому постійно потрібні, а з іншого, ними могли скористатися його помічники. Адже під час відсутності Володаря у своїх володіннях злокронам могла знадобитися його допомога.

Сам змій завжди палав вогнем, щоб ніхто не наважився скривдити його. Він міг показувати минуле, теперішнє та майбутнє й нехай найголовніший з помічників слухав лише Володаря, Миттєдару теж було дозволено заходити до підземелля у разі його відсутності та спостерігати за тим, що робиться на землі.

Він і побачив, Володаря з Королевою, який погрожував знищити темних помічників злокронів, світлих – німфей та й навіть саму Королеву.

Він непомітно від змія провів справа наліво рукою по палаючому кільцю й зупинив час каменя. Спинник часу знав, що дуже скоро палаючий змій, як і Володар здогадаються про те, що сталося. Тому він побіг на пошуки інших злокронів. Зібравши усіх злокронів у вежі, спинник часу розповів їм про підлий задум Володаря.

Ох і сполошилися темні сили. Один одного перебивати почали. Такий ґвалт підняли, що навіть стіни високої вежі затряслись. Не витримав рогатий злокрон – скипів. Полилася з нього річка, задзюрчала в різні боки й тих, хто біля нього стояв, збила з ніг. Вмить притихли інші злокрони, заспокоїлися.

Виступив рогатий злокрон вперед та заговорив:

– Виходить Володар заволодіє кристалом і знищить нас разом з силами добра! Пригадую часи, коли він своїм особливим мечем гнобив навіть наші чорні війська. Не хотів нашого об’єднання, боявся, що ми повстанемо проти нього. Володар завжди нас залякував. Знав, від його меча жорстокості нам не врятуватись. Хто з нас зміг би залатати діру після битви з ним, наважившись попросити Королеву вилікувати рану світлими чарами? – спитав він і сам собі відповів, – жоден! Колись, у цій вежі він поклявся назавжди сховати від всесвіту свій меч, і залишити нас у спокої, а не так давно, я бачив цей меч у його підземеллі. Тепер він збирається знищити нас разом з німфеями та Королевою. Потрібно зупинити його. – закликав рогатий злокрон. – Чув, я колись, він розказував про північ. Там живуть дивні створіння. Вони зовсім не схожі ні на нас ні на людей. На них взагалі не діють чари. Можливо вони нас прихистять у себе?

– Я не впевнений, що вони захочуть нам допомогти, – відповів спинник часу, – й змусити ми їх теж не можемо! Володар багато разів приходив до них. Він обдаровував їх скарбами, золотом, пропонував виконати усілякі забаганки. Сподівався знайти їхню слабкість і перетягнути на свій бік, але йому не вдалося! Воїни відмовились. – Миттєдар покачав головою. – Королева теж була у їхніх володіннях, вони і її не підтримали. Певно не хочуть втручатися. – він підійшов до найстарішої злокрони, – вірно, Ровона?

Почувши своє ім’я, найстаріша злокрона виступила уперед. Воронячі крила сховались за спиною. Замість них в Ровони з’явилися руки. Довгі, худі, вони були спотворені глибокими зморшками. Сховавши їх за величезним горбом на спині, найстаріша злокрона підняла голову і всі побачили її бридке обличчя.

Проте нікого зі злокронів не бентежила її потворна зовнішність. Всі помічники Володаря були страшними. За кожен поганий вчинок, злокрони отримували страшні мітки на тілі. Тому вони не звертали уваги один на одного. Єдине, що їх доводило до сказу – це власні відображення в дзеркалах. В них вони бачили не просто спотворену зовнішність, а своє справжнє нутро. Через це темні сили намагалися усіляко уникати будь-яких дзеркал та беззаперечно підкорялися Володарю, котрий разом з Льоданом у своїй вежі спеціально зробив з них в’язницю для того, щоб лякати нею своїх помічників.

Через ту кімнату Ровона й сумнівалася, чи варто їй зараз розповідати про те, що вона знала? Найстаріша злокрона мовчала, але спинник повторив слова Володаря про те, що він збирався їх знищити, і Ровона наважилася заговорити:

– Давно ви не питали в мене порад. – її голос скрипів. – Хочете, про дивних створінь послухати? Я багато чого про них знаю. Вони незвичайні, м-м-м, – вона замислилась, – але й ми не прості. Отож перш ніж я відкрию свого рота, подумайте, Володар Темряви не пробачить нам цієї розмови і обов’язково помститься. – Ровона уважно вдивлялась в присутніх. Побачивши їхню готовність до рішучих дій, вона продовжила. – Мало хто з вас знає про те, як на землю прийшло добро і зло. Раніше на землі були тільки біони та дракони. Драконів, як ви знаєте Володар швидко перетягнув на свій бік, а от біонів не зміг. Ці чудовиська єдині у Всесвіті на кого не діють темні та світлі чари. Невразливість до чаклунських сил дала біонам величезну перевагу – вони не схилили голови перед Володарем та Королевою. – пригадала Ровона. – Біони вирішили зрівнятись в своїй могутності з нашим Володарем. Це розлютило його і Володар викрав людей з інших планет. – стара злокрона ненадовго замовкла, – люди на відміну від біонів вразливі до добрих та злих чарів. Володар відправив їх на землю і намовив проти чудовиськ. Люди почали полювати та знищувати їхній вид і з мільйонів дуже скоро залишилося кілька тисяч, а потім сотен.