Наталя Чибісова - Елізіум

Минулий час.

Мертві.

Як це пов’язано?

Минулий час.

Як батько вчив уявляти час?

Стаєш і уявляєш, що ти на лінії.

Батько навіть малював ту лінію на землі. Для наочності.

Ти — центр.

Те, що позаду тебе, — минуле.

Те, що перед тобою, — майбутнє?

Чи мають мертві майбутнє?

Питання.

Як казав Ерік?

Важливим є рух.

Лінія.

Вона — центр.

Ліза підняла руки.

Як у дитинстві.

Хрест,

Чотири сторони світу.

Вона мусить пригадати.

Вона повинна зрозуміти.

Тоді згадає.

І виконає обіцянку.

Ліза сіла на диван. Папір. Їй потрібен папір. І ручка.

Видива.

Вона назве це так. Що там було? Як саме звучали питання? Чотири питання, що повторювались у видивах. Чотири сторони світу. Кожного разу називала їх у різній послідовності.

Спочатку було поле.

Як там було?

Вона мусить згадати.

Чому поле?

Про що це все?

Відтак було місто й затемнення сонця.

Потім — цвинтар.

Три місця — три комбінації знаків. Поле. Місто. Цвинтар. Три видива. Чотири сторони світу. Треба встигнути. Треба зрозуміти. Три помножити на чотири — дванадцять. Дванадцять місяців. Дванадцять знаків. Зодіак.

Ні, не так.

Щось не так.

Вона відчувала це.

Бракувало чогось.

Вона знову підвелась і стала посередині бібліотеки.

Вона — центр.

Ліза заплющила очі.

Широко розкинула руки.

Позаду — минуле.

Попереду — майбутнє.

А якщо навпаки?

Майбутнє — позаду.

Минуле — попереду.

Тоді смерть — позаду.

Попереду — народження.

Чогось бракує.

Ні, не так.

Треба подивитись на ситуацію з іншого боку.

З іншого боку?

Як?

А якщо не множити?

А якщо це співвідношення?

Чотири сторони світу.

Схід.

Південь.

Захід.

Північ.

От як воно було.

Першого разу.

У полі.

Поле.

Місто.

Цвинтар.

Хрест.

Їх також має бути чотири.

Поле — схід.

Рух уверх.

Народження.

Усе.

Вона втомилася.

Вона подумає про це потім.

Ліза розшукала Магду і попросила у неї папір і ручку. Магда принесла їй нотатник, і Ліза зробила перший запис:

Поле.

Схід. Південь. Захід. Північ.

Увечері Лізу завели до вже знайомого кабінету. В обстановці мало що змінилося. Окрім чоловіка за столом. На противагу попередньому, його обличчя цілком нагадувало людське. Він потирав руки, мабуть, затерплі від писання. Побачивши Лізу, чоловік одразу встав, запропонував сісти, поставив на стіл невеличкий диктофон. Ліза нарешті помітила відсутність стенографістки. Слідчий увімкнув диктофон. Перше питання було таким самим, як і у попередника, але поставив він його таким тоном, що у Лізи враз виникло бажання дати вичерпну відповідь. За жарти ніхто не погрожував покаранням, тому на поставлені питання відповідала з легкістю. Чоловік навпроти здався Лізі доволі розумним, мав гарні манери, що допомогло розслабитися й захопитись розповіддю. Тим паче, що співбесідник виявив жваву зацікавленість до її історій, подеколи сам жартував і щиро сміявся у відповідь на її дотепи. Проте в слушний момент його увага максимально загострювалась, і, здавалося, він увесь перетворювався на одне величезне вухо. Час першого допиту слідчий присвятив спогадам про Лізине життя, причому його цікавила кожна деталь, він просив розповідати про все, навіть якщо їй щось видаватиметься незначним. Раз у раз слідчий робив позначки на аркуші паперу. Кілька разів натискав на кнопку і просив принести їм чаю з печивом, що моментами створювало ілюзію не допиту, а дружної розмови. Наприкінці він подякував Лізі за співпрацю і попрощався з нею до наступного дня.

Залишок вечора вона ділилася гарним настроєм із комендантом, який запросив до себе. Ліза запропонувала продовжити партію, яку вони аналізували, оскільки помітила, що з учорашнього дня фігурки не змінили свого положення. Партія виявилася важкою, але Лізі вдалося провести свого пішака на територію супротивника, обміняти його на ферзя й поставити суперникові мат. Вона відчула, як смак суниці проступив у неї в роті, і всміхнулася до одного із тигрів.

Магда то з’являлася в кімнаті, приносячи чай, то зникала. Ліза спостерегла, як жінка використовує кожен привід, щоб затриматися, вдаючи зацікавлення партією. І вперше звернула увагу на те, якими жадібними очима Магда дивиться на Пола.

Наспівуючи, Ліза повернулася до своєї кімнати. Вона зморилася, але втома була приємною. Двері її кімнати виявилися зачиненими. Ліза хотіла повернутися до комендантських апартаментів, але згадала, що ключ у Магди, й вирушила на пошуки. У коменданта Магди не було. Ліза знайшла її кімнату. Постукала. Ніхто не відповів, але двері були незачиненими. Її охопила цікавість. Вона зайшла. Невелика вітальня. Запах парфумів. Шкатулка. Усе в рожевих і кремових тонах. У Лізи аж дух захопило. Все ідеально. Ідеальний порядок. Чистота. Ідеальна. Ліза відчинила наступні двері. Магда стояла біля вікна, спиною до неї. Палила. Жінка різко обернулася. Ліза чекала всього. Але. Тільки. Не цього. Сльози?