Джон Толкін - Сільмарілліон - Айнулі́ндале, Валаквента

— Це має бути моє власне володіння, і присвячу я його собі!

Та Манве був братом Мелькора в думі Ілуватара, і був він головним інструментом другої теми, що підняв Ілуватар проти розладу Мелькора. І скликав він до себе багатьох духів, і великих і менших, і спустились вони на поля Арди, і допомогли Манве, щоб Мелькор не міг завадити виповненню їхньої праці ніколи, щоб Земля не всохла перш ніж розквітне. І промовив Манве до Мелькора:

— Не можеш ти присвоїти собі це царство протиправно, бо багато інших працювали тут не менш аніж ти.

І постав звідси розлад між Мелькором та іншими валар; і з того часу Мелькор замкнувся в собі й відправився в інші місцевості, і робив там, що хотів, але не викинув він прагнення Володіння Ардою зі свого серця.

Тоді набули валар форми й вигляду; й оскільки увійшли вони до Світу з любові до Дітей Ілуватара, з якими були їхні надії, обрали вони форму таку ж, як побачили у Видінні Ілуватара, зберігши лише свою могутність і величність. Окрім того, їхня форма виходила з їхнього знання Світу видимого, більше ніж зі Світу справжнього; і не потребували вони її, і носили її лише як вбрання, могли ж вони бути і невидимими, нічого не втрачаючи з їхньої сутності. Тому могли валар ходити, якщо хотіли, невбрані, і тоді навіть ельдар не могли чітко осягти їх, хоча вони були присутні поряд. Коли ж вони забажали одягти себе, то обрали одні з валар форми чоловічі, а інші жіночі, — бо різницю цю у вдачі мали вони завжди, з самого початку, — і могли обирати вони вигляд свій, та не суть; так і в нас жінка і чоловік розрізняються одягом, але не визначаються ним. Та вбрання, в які Великі вбирали себе, не завжди відповідали вигляду королів та королев Дітей Ілуватара; іноді вдягались вони в залежності від їхніх дум, і являлись тоді у вигляді могутньому й жахливому.

І спустились разом з валар багато помічників, деякі менш великі ніж вони, деякі близькі до них у могутності, і працювали вони разом з упорядкування Землі, й у приборканні її хвилювань. І побачив тоді Мелькор, що було зроблено, і що валар спустились на Землю у формах видимих, убрані в шати Світу, і були прекрасні і величні на вигляд, і щасливі, від того що стає Земля садом чарівним, бо підкорене було безладдя. І зросла заздрість ще більша в ньому, і він також прийняв видиму форму, та була вона темною і страшною. І спустився він в Арду у силі й могутності більшій ніж будь-хто з валар, як гора, що переходить море, і була голова його над хмарами, і вбраний був він у кригу й увінчаний димом і вогнем, і світло очей Мелькора було як полум’я, що висушувало спекою і пронизувало смертельним холодом.

Так розпочалась перша битва валар з Мелькором за володіння Ардою, і знають ельфи про ті вирування, але дуже мало. Бо все, що оповідається тут, прийшло від самих валар, з якими ельда́ліе говорили у землях Ва́лінору, і які їх наставляли, та мало завжди валар розповідали про війни, що були перед приходом ельфів. Тільки говорять серед ельдар, що вони завжди намагалися, не зважаючи на Мелькора, керувати Землею, і підготувати її до приходу Першонароджених. І створювали вони рівнини, а Мелькор руйнував їх; низини, що вони опускали, від піднімав; гори, вирізані ними, він рушив; моря, що вони наповнювали, він знищував. І ніщо не могло принести миру чи стійкого росту, тому що працювали валар переважно над виправленням викривленого Мелькором. І все ж праця їхня не була марною, і хоча ніде у зробленому прагнення і цілі їхні не були втілені повністю, і всі речі набули вигляду і форми іншої ніж задумували валар, однак Земля була сформована і стала стійкою. І так завершена була нарешті оселя Дітей Ілуватара у Глибинах Часу серед незліченних зірок.

На початку Еру, Єдиний, котрого ельфи звуть Ілуватаром, породив айнур помислом своїм, і створили вони музику велику перед ним. З Музики цієї бере початок Світ, бо видимою зробив Ілуватар пісню айнур, й осягли вони її світлом у темряві. І багато з них зачарувались її красою, її історією, початок і розгортання якої бачили, як у видінні. Тому дав Ілуватар баченому ними Буття, і розмістив його серед Порожнечі, і послав Вогонь Таємний палати у серці Світу, що названий був Еа.

Тоді ті з айнур, хто прагнув цього, піднялись й увійшли до Світу на початку часів; і було їхнім завданням відтворити його, і своєю працею втілити видіння, що бачили вони. Довго працювали вони на просторах Еа, неозорих, неосяжних для ельфів і людей, доки в призначений час не створена була Арда — Королівство Землі. Тоді вдягли вони вбрання Землі, зійшли на неї, й оселились в ній.