Йоун Колфер - Список бажань

Більшість пунктів було викреслено, проте всі вони спливали перед Меґ, мов якісь чорнильні примари. Лоурі не перебільшував. Його життя було суцільним жахіттям. Одружився з п’яницею, жив разом з її матір’ю, не отримав страховки на випадок пожежі для свого першого будинку. Прилетів відпочивати до Югославії саме того дня, коли почалася війна. І пішло, й поїхало. Одне за одним, одне за одним. І не було на те ради. Чотири пункти було обведено і пронумеровано. Меґ читала повільно, не дбаючи про те, якого кольору стає аура.

Врешті, збита з пантелику, душа відірвалась від сторінки.

— Нічого не второпала, — зізналася вона.

— Із цими чотирма ще не запізно, — сказав Лоурі, його обличчя сяяло. — Це можна зробити.

Меґ пирхнула:

— Ти жартуєш.

— Не жартую, панянко. Каяття — потужний стимул.

— Я й не дожену навіть, про що ти оце говориш. Мені лише чотирнадцять, ти ж знаєш.

Лоурі потер свою порубцьовану литку.

— З твоєю допомогою я виконаю ці справи. Тоді я не міг. Та коли ти… була в мені вчора, я знову почувався молодим. Готовим на все.

— Але це!.. Я маю на увазі, нащо саме ці пункти? Це ж дурня.

Лоурі кивнув головою.

— Для тебе — можливо. Чи ще для когось на планеті. Але то були мої найбільші помилки. Тепер я маю нагоду їх виправити, навіть якщо це нікому, крім мене, більше не потрібно.

У Меґ вичерпувались аргументи:

— Але що зміниться, коли ти нипатимеш країною, як крейзанутий?

— Нічого, — погодився Лоурі. — Окрім моєї думки про самого себе. А це, панянко Меґ, для людей набуває ваги з віком.

Меґ відчула, як зморшки обурення збираються на її чолі. Вона ненавиділа ці бородаті приповідки типу “зрозумієш, як станеш старша”. А надто ж тепер, коли вона більш не збирається дорослішати. Повік-віку.

Вона помахала тоненьким аркушем.

— Отже, ти вирішив. Ми мусимо об’їздити Ірландію вздовж і впоперек, щоб здійснити чотири ідіотські бажання. Ніщо інше тебе не влаштовує?

— Саме так, — відповів Лоурі. — Домовились. Цей список — єдиний шлях до раю. — Він багатозначно помовчав. — Для нас обох.

Ригачка повернувся. Нібито. Нібито Ригачка і нібито повернувся. Збиває з пантелику? Ригачку не збивало. Миїші завантажив у його пам’ять повний віртуальний навчальний модуль. Усе, що йому тепер треба було робити, — поставити питання, і кібердемон видасть на-гора всю потрібну інформацію. Так, наче тобі щось утовкмачують у голову. Так, як начебто має бути. Справжні пацани хай роблять справжню роботу, а програмери хай бавляться.

Диявол власною персоною прийшов подивитись, як Ригачка відбуватиме на завдання. Вперше відтоді, як Ригачка побачив концерт “Металіки”, він був уражений.

Сатана, одягнений у свій кошлатий костюм Антихриста, не марнував часу на пояснення новонародженому важливості його місії. Він схопив Ригачку за горло й притис до стіни.

— Повертайся. Знайди дівчисько. Зроби його поганим. Зараз же.

У Дияволових очах, круглих і червоних, відбивались душі, крутячись і розпачливо волаючи. Видовище справляло враження.

Випендрос, нишком подумав Вельзевул.

— Зробити поганим? — шанобливо перепитав Ригачка.

Вельзевул скривився. У Повелителя не запитують.

Сатана міцніше стис Ригаччине горло — аж пес заскавулів у того всередині. Яскраві спалахи засичали довкруг Антихристового жилавого тіла, присмаливши скуйовджене Ригаччине хутро.

— Поганою! — загарчав Сатана. — Зроби її поганою!

— Окей, — захрипів Ригачка. — Зроби її поганою. Догнав.

— Гар-р-р-р, — вишкірився Диявол, кидаючи Ригачку на мармурову підлогу.

— Якщо не зробиш… — На завершення думки Сатана випарував душу грішника, що саме пролітала повз залу.

Ригачка ковтнув слину. Все зрозуміло й без слів.

— Так, Повелителю, — пробелькотів Ригачка. — Вважайте, її споганено.

— Гар-р-р-р, — знову вишкірився Володар Темряви; безмежність відтінків цього єдиного складу вражала.

Спалахнувши, Антихрист щез.

Вельзевул попрямував до ліфтових дверей і натиснув на кнопку “П” — підвал. Ригачка подався за ним підстрибцем, накульгуючи.

— Ти не мусиш зробити її поганою в прямому сенсі слова, як то красномовно сказав Повелитель, — пояснював Вельзевул. — Ти мусиш не дати їй стати хорошою. Ту, кого ти шукаєш, відішлють на землю, щоб допомогти старому. Твоє завдання — зробити її зусилля марними. Так ми матимемо червону ауру і те де. Повелитель отримає дорогоцінну душу, я збережу свою посаду, а тобі не доведеться повік стирчати в секції барбекю. Засмаженою тушкою.