Клайв Баркер - Викрадач вічності

— Присягаюся. Присягаюся. Тільки скажи…

— Ну, для початку…

— Та-а-ак?

— Я загубив свій ковчег.

— Що ж, зіронько, тоді отримаєш новий, — сказав Дім-Гуд. — Більший. Кращий.

Дошки на ґанку розсунулися — і з’явився ковчег, утричі більший від попереднього.

— Я не хочу свинцевих тварин, — мовив Гарві, підходячи ближче.

— А яких? Срібних? Золотих? — поцікавився Гуд.

— Мені потрібні тваринки з плоті та крові, — відповів Гарві. — Ідеальні маленькі тваринки.

— Це виклик! Люблю складні завдання.

Тієї ж миті з ковчега почувся галас — писк, гарчання й крики, що їх видавала безліч крихітних горлянок. Розчахнулися віконця, навстіж прочинилися дверцята — і на волю вирвалася сотня мініатюрних істот: слонів, жирафів, гієн, трубкозубів [10] Трубкозуб — африканський мурахоїд, у якого кожен зуб складається з кількох з’єднаних між собою вертикальних трубочок. , голубів…

— Задоволений? — спитав Гуд.

— Непогано, — знизав плечима Гарві.

— Непогано?! — здивувався Дім. — Та це ж маленьке диво!

— То здивуй мене ще раз.

— Ще одним ковчегом?

— Ще одним дивом!

— Чого ти хочеш?

Гарві повернувся до Дому спиною, оглянув газон та побачив пані Ґріффін, яка зачудовано спостерігала за подіями. Це підказало йому ідею нової забаганки.

— Хочу квітів. Усюди! І щоб навіть двох однакових не було.

— Нащо це тобі?

— Ти ж сказав, що я можу просити все, чого заманеться, — відповів Гарві. — І ти не казав, що я мушу пояснювати свої бажання. Не хочу. Одразу стане нецікаво.

— Правильно, — прогуркотів Дім-Гуд, — ти маєш бути щасливим, і байдуже, якою ціною.

— То дай мені квітів, — не відступався Гарві.

Моріг затремтів так, наче починався землетрус, а наступної миті між травинками з’явилася безліч пагінців.

Пані Ґріффін захоплено засміялася.

— Ти ба, — шепотіла вона, — тільки поглянь…

Видовище вражало: за лічені секунди розквітли десятки тисяч бутонів. Гарві впізнав лише кілька видів — тюльпани, троянди, нарциси, — а більшість він бачив уперше в житті. Були тут і квіти, що розпускаються вночі на вершинах Гімалаїв [11] Гімалаї — найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії. , і ті, що цвітуть на вітристих рівнинах Тьєрра-дель-Фуеґо [12] Тьєрра-дель-Фуеґо — провінція в Чилі. ; були тут квіти завбільшки з хлопчачу голову, а були й манюні, як ніготь; деякі пелюстки смерділи гнилим м’ясом, а деякі пахли як райський вітерець.

Гарві знав, що все це ілюзія, та однаково був вражений.

— Дуже гарно, — мовив він.

— Задоволений ? — поцікавився Дім-Гуд.

Голос Гуда трішки послабшав. Чи це лише здавалося? Наче ні. Однак Гарві вдав, що нічого не помітив.

— Виходить, — прошепотів він.

— Що виходить ? — стрепенувся Дім.

— Ну, скоро побачимо — відповів Гарві.

З Дому почувся такий рик, що аж вікна задрижали. Кілька шматків черепиці зісковзнули з даху й розбилися об землю. «Отакої, — подумав Гарві, — Гуд сердиться». Ріктус теж рознервувався.

— Сподіваюся, ти не водиш пана Гуда за носа, — попередив він. — Такі ігри йому не подобаються.

— Але ж він хоче, щоб я був щасливим?

— Так, звісно.

— Я зголоднів.

— На кухні повно всього, — сказав Ріктус.

— Не хочу я пирогів і хот-доґів! Я хочу… — Гарві затнувся, намагаючись пригадати назви найбільш екзотичних страв. — Хочу смаженого лебедя з устрицями й такими крихітними кульками… як їх…

— Кав’яр [13] Кав’яр — риб’яча ікра, солена зі спеціями. ?

— Точно! З кав’яром! Тільки з чорним!

— Лебідь с кав’яром? Яка гидота.

— Байдуже! Хочу — значить хочу! — крикнув Гарві. — Кав’яру, жаб’ячих лапок з хріном і гранатовим соусом…

Страви вже почали з’являтися у вітальні — тарілка за тарілкою, і все аж парувало. Спершу пахнуло дуже апетитно, та що більше наїдків просив Гарві, то огиднішою робилася суміш ароматів. За кілька хвилин хлопчик назвав усі відомі йому страви, але він не бажав полегшувати Гудові роботу, тож почав вигадувати нові делікатеси.

— Хочу омара, звареного в лимонаді, стейк з конини під желейним соусом, а ще бостонського вершкового сиру, супу з пепероні [14] Пепероні — гострий різновид ковбаси салямі. …

— Чекай! Зажди! — Ріктус вирячив очі. — Не так швидко!

Та Гарві й не думав сповільнюватися:

— …тушкованого житнього хліба, помадки з равликів зі свинячими ратичками…