Джон Толкін - Володар Перстенів

Кожен рік починався першим днем тижня — суботою, а завершувався останнім днем тижня — п’ятницею. Середрічний День, а у високосні роки — Черезлітень не припадав на жоден день тижня. Літень перед Середрічним Днем називався 1-им Літнем, а після Середрічного Дня — 2-им Літнем. Різдвян наприкінці року називався 1-им Різдвяном, а на початку року — 2-им Різдвяном. Черезлітень був днем особливого значення, та він не припадав на роки, важливі для історії Великого Персня. Він припав на 1420-ий — рік славного врожаю та чудового літа, — і тоді, кажуть, гуляння набули найбільшого розмаху, як засвідчують і пам’ять, і записи.

Календар Ширу відрізнявся від нашого. Без сумніву, рік мав таку саму тривалість [38] 365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд. , але було це так давно, що ті часи, які тепер вимірюються епохами та людськими життями, не були тоді надто віддалені в історії Землі. Гобіти записали, що у них не було «тижня» в епоху їхнього кочування, і, хоч у них були календарні «місяці», більш-менш узгоджені з рухом небесного місяця, вони не дуже чітко й точно дотримувалися дат і літочислення. На західних землях Еріадору, як тільки гобіти почали потрохи осідати там, вони прийняли Дунаданське Королівське Літочислення, яке, зрештою, мало елдарське походження. Та гобіти Ширу зробили незначні зміни. Оцей календар, або «Літочислення Ширу», як його називали, поступово також прийнявся у Брі, хіба за винятком того, що першим роком ширяни визнавали рік колонізації Ширу.

Часто важко відшукати у старих оповідях і переказах точні відомості про речі, які добре знали та сприймали як належне в ті дні (напр., назви букв, днів тижня, а також назви і тривалість місяців). Але завдяки загальному інтересу до генеалогії та стародавньої історії, яку їхні вчені досліджували після Війни Персня, здається, що гобіти Ширу звертали особливу увагу надати і навіть малювали складні таблиці відношень їхньої системи до інших. Ми не знаємося на цих тонкощах і, мабуть, припустилися численних помилок, але принаймні хронологію вирішальних років — 1418-го і 1419-го Л. Ш. — так детально описано в Червоній Книзі, що тут не може бути жодних сумнівів про дні та періоди.

Видається зрозумілим, що елдари в Середзем’ї, котрі, за твердженням Семвайза, послуговувалися більшими відрізками часу, відповідно й літочислення вели довшими періодами. Так, слово квенья єн , яке часто перекладається як «рік», насправді означає 144 наших років. Елдари найбільше були схильні, коли це можливо, числити кратними до шести і дванадцяти. Сонячний «день» вони називають ре і обчислюють від одного заходу сонця до наступного. Єн містив 52596 днів. Радше ритуально, ніж для практичних потреб, елдарці послуговувалися тижнем, або енквіє , тривалістю 6 днів, і один єн містив 8766 цих енквіє , які постійно обчислялися протягом цього періоду.

У Середзем’ї елдари також користувалися коротким періодом, або сонячним роком, який називався коранар або «сонячне коло», бо обраховувався більш-менш астрономічно; хоча частіше називався лоа — «ріст» (особливо в північно-західних землях), позаяк до уваги бралися сезонні зміни у природі, як це здебільшого практикували ельфи. Лоа ділився на періоди, які можна було розглядати або як довгі місяці, або як короткі пори року. Без сумніву, вони різнились у різних регіонах. У гобітів, однак, можна довідатися лише про Календар Імладрісу. Цей календар мав шість таких «пір року», які мовою квенья звучали туїлє, лаїре, явіє, квеллє, гріве, коїре і які можна перекласти як «весна, літо, осінь, в’янь, зима, збур». Синдарські відповідники такі: етуїл, лаер, явас, фіріт, рів, ечуїл . «В’янь» також називався лассе-ланта — «листопад», або синдарською нарбелет — «сонцеспад».

Лаїре та гріве мали по 72 дні, а решта пір року — по 54. Лоа починався з єстаре , дня якраз перед туше , а завершувався меттаре , днем одразу по коїре . Між явіє та квеллє були три ендері — «середні дні». Так утворювався рік із 365 днів, які доповнювалися подвоєнням ендері (додаванням 3 днів) кожного дванадцятого року.

Як виправляли кожну неточність, не відомо. Якби тоді рік був такий самий довгий, як і тепер, то і єн був би значно довший за день. Те, що така неточність існувала, показано в заувазі до Календарів Червоної Книги про те, що в «Літочисленнях Рівендолу» останній рік кожного третього єн укорочувався на три дні: подвоєння трьох ендері , яке мало би відбутися того року, скасовувалося, «проте цього не відбувається в наш час». Про регулювання інших неточностей відомостей немає.