Уильям Йейтс - Таємна троянда

Белшрах — маленьке озерце на Слів-Ехтґе (див. прим. 12 до розд. II).

І тут з-під зашкарублого від бруду лахміття показались руки, млисто-білі, наче річкова піна … — відгомін легенд про Стару з Беари (див. прим. 29 до розд. II), яка являлась потенційним королям в образі почварної старої баби й обіцяла їм трон в обмін на кохання, і якщо ті приставали на її пропозицію, то вона перетворювалась на прекрасну молоду жінку і її обранець ставав королем.

Rosa Alchemica (лат.) — Алхімічна Троянда.

Майкл Робартес — герой низки прозових та поетичних творів В. Б. Єйтса, очільник Ордену Алхімічної Троянди. У примітках до своєї поетичної збірки «Вітер в очереті» (1899) Єйтс пише, що це радше духовний принцип, ніж реальний персонаж, так само, як і Рудий Ганраган: «Можливо, лише послідовники магічної традиції зрозуміють мене, коли я скажу, що “Майкл Робартес” — це вогонь, віддзеркалений у воді, а Ганраган — вогонь, роздмуханий вітром […]. Іншими словами, Ганраган — це простота уяви, надто непостійної, щоб накопичувати тривкі надбання, або поклоніння пастухів, а Майкл Робартес — це гордість уяви, яка розмірковує над величчю своїх надбань, або поклоніння волхвів…» (див. прим. 2 до розд. II).

Літературознавець Джеймі Спірс у статті «В. Б. Єйтс і розенкрейцери», провівши паралель між символом троянди в розенкрейцерів та у вимишленого Єйтсом Ордену Алхімічної Троянди, зауважила подібність Робартеса із Семюелем Мак-Ґреґором Матерсом, розенкрейцером і масоном, одним із засновників герметичного ордену «Золотий світанок», членом якого певний час був Єйтс. Варто відзначити ще й таку паралель: після розколу ордену письменник перейшов до його відгалуження Stella Matutina (лат. «Ранкова зоря»), зовнішній орден якого спершу мав назву «Містична троянда».

Томас Браун (1605–1682) — британський письменник, учений, філософ, медик, езотерик, автор літературних есеїв на окультно-релігійні та природничі теми.

Карло Крівеллі (бл. 1430–1495) — італійський художник доби раннього Відродження.

П’єро делла Франческа (бл. 1420–1492) — італійський художник, представник раннього Відродження. Вважається, що його стиль сформувався під впливом флорентійської школи.

Птах Гери — павич. Згідно з давньогрецькими міфами, пара павичів везе колісницю богині.

Раймонд Луллій (1235–1315) — каталонський філософ, богослов, алхімік, письменник. За легендою, видобував в алхімічний спосіб золото при дворі англійського короля Едуарда II або ж Едуарда III.

Ру-ле-Пелетьє — вулиця у Парижі.

Алембік (аламбік) — мідний перегінний куб особливої конструкції, вживаний алхіміками.

Атанор — алхімічна піч.

Lavacrum maris (лат.) — купіль для омовіння морською водою.

Базилій Валентин — здогадно — німецький алхімік XV століття, вірогідно — псевдонім одного чи кількох німецьких авторів XVI століття. Йому приписують відому алхімічну працю «Дванадцять ключів Базилія Валентина», вперше опубліковану 1599 року.

Ораціо Фонтана (1510–1571) — італійський гончар та майстер розпису майоліки.

Баньянове дерево — за поемою Джона Мілтона «Утрачений рай» (Пісня IX), фікус бенгальський, листям якого Адам і Єва прикрили свою наготу після гріхопадіння, фігове дерево, «але не те, що вславилось плодами // солодкими, а іншої породи, // що у індійців зветься “малабар”» (З англійської переклав Олександр Жомнір. Київ: Видавництво Жупанського, 2020. С. 261). Прикмета цього дерева — висяче коріння, яке спускається з горизонтальних гілок до землі й може укорінюватись та утворювати додаткові стовбури.

Hysterica passio (лат.) — прояв істерії, панічна атака.

Невичерпний казан — один з атрибутів бога Даґди (див. прим. 17 до розд. І), прообраз святого Ґрааля.

Луґ — ірландський бог з племени богині Дану, який мав риси ідеального воїна, короля та мистця-ремісника. Пов’язаний з присягами, правдою та законом, а отже — зі справедливим королівським правлінням. Один з його атрибутів — непереможний спис, який годі зупинити.

Три (чотири) пташки — втілення поцілунків Енґуса (див. прим. 15 до розд. І).