Уильям Йейтс - Таємна троянда

Аод Рудий з Кнок-на-Сіде (Аед, д.-ірл. áed — вогонь) — первісно бог підземного світу в ірландській міфології, згодом король сúдів (див. прим. 30 до розд. І). Кнок-на-Сіде , або Кнок-наші (ірл. Cnoc na Si — пагорб чи гора сúдів), — гора у Бичачих горах (див. прим. 61 до розд. І).

Кліна, Віднесена Хвилею (Клідна, Кліонад, Кліодна, Кліона) — ірландська богиня любови та краси, покинула потойбічний острів Тір-Таїрнґірі (д.-ірл. Tir Tairngiri — Земля обітована), аби бути разом зі своїм смертним коханим Кіабаном, але коли той полював у гавані Ґландор (нині графство Корк), її приспав чарівною музикою Мананнан (див. прим. 14 до розд. І) і прислав хвилю, яка віднесла богиню назад до землі блаженних. Приплив у тих місцях зветься «хвилею Кліодни». У пізніших легендах — королева банши Південного Манстеру, банши (д.-ірл. ben side , ірл. bean si — жінка-сида, див. прим. 30 до розд. І) — дух у жіночому образі, чиє голосіння віщує смерть.

Аойбелл із Сірої Скелі (від пракельт. * Oibel-ā — полум’я) — первісно кельтська / ірландська богиня землі, згодом королева сúдів (див. прим. 30 до розд. І) Північного Манстеру, банши (див. прим. 21 до розд. І), її осідком був пагорб Крайґ-Ліат (ірл. Craig Liath — Сіра Скеля) неподалік від села Кіллелу (графство Клер).

Донн з Пучини Морської (від пракельт. * Dhuosnos — темний) — кельтський бог мертвих, вважався предком усіх кельтів. Тех-Дуїнн (д.-ірл. Tech Duinn — дім Донна) — оселя (за іншою версією — могила) бога, де збираються душі померлих, ідентифікується з Бичачою скелею, острівцем біля півострова Беара (південно-західне узбережжя Ірландії).

Конан Лисий — Конан Мак-Морна, один з феніїв, герой ірландських саг Фіннового циклу. Зазвичай його зображують як баламута і комічного персонажа, огрядного, жадібного і несамовитого, хоча він був вірний Фіннові й ніколи не уникав бою.

Дейрдре — героїня саги «Вигнання синів Усни (Уснеха)» з Ольстерського циклу. Рідкісна красуня, мала стати дружиною короля Конхобара, але закохалась у Найсі, сина Усни, і це незаконне кохання наклúкало на неї гнів короля і призвело до загибелі Найсі та її самогубства.

Ґара-Лох (Лох-Ґара) — озеро на північному заході Ірландії (нині — у графстві Слайґо).

Іоанніти (або госпітальєри) — католицький чернечий лицарський орден, заснований у Єрусалимі бл. 1099 року, під час Першого хрестового походу, з метою надання допомоги хворим, пораненим та нужденним прочанам до Святої Землі. Патрон — св. Іван Хреститель. Згодом орден перетворився на потужну релігійно-військову формацію, 1310 року його осідком став Родос, 1530-го — Мальта.

Лісовий острів — стародавня назва Ірландії.

Дун (д.-ірл. та ірл. dún) — фортеця, укріплення, осідок.

Сúди (д.-ірл. síde , одн. síd ; у сучасній ірландській трансформувалось у sí , вимовляється «ші») — первісно боги поганської Ірландії, плем’я богині Дану ( Tuatha Dé Danann ), яке після завоювання Ірландії синами Міля (мілезіанцями) оселилось у чарівних курганах — сидах, що й дали їм назву (інакше áes síde — народ з чарівних курганів), за іншою версією — переселилось на потойбічні Блаженні острови. Згодом — чарівні казкові створіння на кшталт ельфів чи фей (англ. відповідник fairy — фейрі).

Ферболґи , власне — фірболґ и (д.-ірл. Fir Bolg — люди мішків, одн. fer ) — четверте з міфічних племен, які по черзі заселяли Ірландію у стародавні часи. Назву трактують по-різному. «Книга завоювань Ірландії» ( Lebor Gabála Érenn ) повідомляє, що греки, поневоливши фірболґів , примушували їх носити мішки із землею чи глиною. Натомість у сазі «Перша битва під Маґ-Туїред» ( Cét-chath Maige Tuired , д.-ірл. Mag Tuired — дослівно «Долина Веж» чи «Долина Стовпів») сказано, що фірболґи мусили селитись на безплідних кам’янистих ґрунтах, але наносúли на них багато доброї землі й перетворили на родючі поля.

Фіндрінні (д.-ірл. findruine ) — біла бронза.

Люди Богині — у Єйтса Men of Dea (родовий відмінок від д.-ірл. Día — бог, богиня).

Підводний народ — фомори (д.-ірл. Fomoire , або Fomoiri , від fo — під і muir — море), демонічна раса в ірландській міфології.