Уильям Йейтс - Таємна троянда

Вінні — зменшувальне від «Уна».

Кул-а-він , або Кулавін (англізоване ірл. Cúl ó bhFionn ) — баронство на півдні графства Слайґо, спадкові землі клану Мак-Дермоттів.

Белтайн (д.-ірл. Bel[l]taine) — кельтське поганське свято початку літа, відзначалось 1 травня.

Унхіон — струмок у графстві Слайґо, що витікає з озера Лох-Арроу.

Мейо — графство на захід від Слайґо.

Бреффені , чи Бреффні (англізоване ірл. Bréifne ), — дрібне королівство в середньовічній Ірландії, розташоване на землях, які нині належать переважно графствам Лейтрім і Каван (на схід від Слайґо).

… вогнища, які наче перегукувались між собою… — і скрізь у червоних відблисках торф’яних багать танцювали гурти людей, святкуючи шлюб життя і вогню — типова картина святкування Белтайну (див. прим. 56 до розд. І).

Бичачі гори (ірл. Sliabh Gamh ) — гірський масив у графстві Слайґо.

Лох-Ґара — див. прим. 26 до розд. І. Лох-Кара (Лох-Карра) — озеро у графстві Мейо.

Коракл (англізоване вал. cwrwgl , ірл. і шотл. відповідник — currach ) — невеликий круглий човен, що з давніх-давен побутував в Ірландії, Шотландії та Велсі. Являв собою каркас із вербового пруття, обтягнутий просмоленою шкурою (бика, коня тощо).

Лох-Ке й — озеро на північному заході графства Роскоммон.

Острів Святої Трійці — острівець у південній частині Лох-Кею.

Інсула Трінітатіс (лат. Insula Trinitatis ) — острів Трійці (див. прим. 65 до розд. І).

Ізабелла Оґаста, леді Ґреґорі (1852–1932) — ірландська письменниця-драматург, театральна діячка, фольклористка; близький друг В. Б. Єйтса. 1899 року разом з Єйтсом, Едвардом Мартіном і Джорджем Муром заснувала Ірландський літературний театр (який згодом став називатись театром «Абатство»), написала для нього низку п’єс, а також видала кілька збірок матеріалів з ірландського фольклору.

Овен Ганраган на прізвисько Рудий — цей персонаж Єйтса має за прототипа ірландського поета Овена Роу О’Саллівана (англізоване ірл. Eoghan Rua Ó Súilleabháin , ірл. rua — рудий, 1748–1784), одного з останніх великих поетів, які писали ґельською мовою (див. прим. 2 до розд. III).

Сільська говірка Кілтартану — англо-ґельський діалект, яким говорили в баронстві Кілтартан (графство Ґолвей), де був розташований маєток Оґасти Ґреґорі Кул-Парк, осередок ірландського літературного відродження. Цю говірку письменниця використовувала у своїх творах.

Попідтинні школи (англ. hedge schools ) — маленькі нелегальні надомні школи в Ірландії у XVIII–XIX ст., де таємно здобували початкову освіту діти з католицьких і пресвітеріанських родин (оскільки офіційно до шкільної освіти допускались лише віряни Англіканської церкви).

Самайн (ірл. Samhain ) — кельтське поганське свято врожаю та початку зими. Відзначалося 31 жовтня — 1 листопада, з прийняттям християнства збіглося з Днем усіх святих (Гелловіном).

Кілкріст — сільська парафія у графстві Клер.

Лохрей — містечко в графстві Ґолвей.

Лох-Ґрейне — озеро у графстві Клер.

Ґранах (Краннах, Кранах) — сільська місцевість у графстві Ґолвей.

Баллілі (англізоване ірл. Baile Uí Lai — місто онуків Лая) — село у графстві Ґолвей, неподалік від Кул-Парку (див. прим. 3 до розд. II). Тут розташований замок XV чи XVI ст. (квадратна вежа ірландсько-нормандського типу), який довгий час належав родині Ґреґорі. В. Б. Єйтс, мріючи оселитись в ірландській глибинці й зачарований суворою красою замку, 1917 року придбав його за символічну суму і жив там з дружиною та дітьми в 1921–1929 роках. Зáмок, якому письменник дав назву Тур-Баллілі (ірл. túr — вежа), відомий нині як «Вежа Єйтса».

Річка — Стрімстаун.

Слів-Ехтґе — гірське пасмо на заході Ірландії, у графствах Клер і Ґолвей.

Казан, камінь, спис і меч — чотири скарби, що їх принесло в Ірландію плем’я богині Дану (див. прим. 18 і 30 до розд. І): казан бога Даґди (див. прим. 17 до розд. І і 16 до розд. III), камінь Фаль (ірл. Lia Fáil — Камінь Долі), який скрикував під тим, хто був гідний стати королем Ірландії, спис Луґа (див. прим. 17 до розд. III) і меч Нуаду (див. прим. 14 до розд. II).