Уильям Йейтс - Таємна троянда

Еоха Бистрий на Розум — Еохайд, верховний король Ірландії. Дістав прізвисько Айрем (д.-ірл. airem — плугатар) завдяки тому, що навчив ірландців запрягати волів, перекидаючи їм упряж через шию і плечі, як це робили сúди (див. прим. 30 до розд. І), а не через чоло, як було заведено раніше.

Лох-Ґілл (ірл. Loch Gile — Яскраве чи Біле Озеро) — озеро на північному заході Ірландії (нині — переважно у графстві Слайґо, почасти у графстві Лейтрім). Сáме там розташований «озерний острів Іннішфрі», оспіваний в одній з найвідоміших поезій В. Б. Єйтса.

Партія королев и — прибічники Єлизавети І, яка продовжувала щодо католицької Ірландії політику Реформації, започатковану Генріхом VIII.

Енґус, син Форбіса , — на думку Стівена Путцеля, автора книги «Реконструюючи Єйтса: “Таємна троянда” і “Вітер в очереті”» (1986), óбраз Енґуса пов’язаний з однойменним кельтським богом кохання, а водночас його історичним прототипом міг бути Дуалд Мак-Фірбіс (англізоване ірл. Dubhaltach MacFhirbhisigh ), видатний ірландський історик і книжник, автор «Книги генеалогій» ( Leabhar na nGenealach ), який жив у XVII столітті і був нащадком Даті (див. прим. 11 до розд. І), останнього поганського короля Ірландії.

Фейрі — див. прим. 30 до розд. І.

Слутський ліс — лісовий масив на бéрезі Лох-Ґіллу.

Фредерік Гамільтон (1590–1647) — син лорда, родом з Шотландії, солдат-найманець, брав участь у Тридцятилітній війні в Ншеччині на боці шведів. Під час колонізації Ірландії, яку провадив Яків І, одержав земельний наділ у графстві Лейтрім, а ще відібрав чимало прилеглих земель у клану О’Рурків; брав участь в ірландських конфедератських війнах на боці ковенанторів (шотландського пресвітеріанського руху). 1642 року на відплату кланові О’Рурків за викрадання худоби розграбував місто Слайґо і спалив його частину, зокрема домініканське абатство. Подальші події, про які оповідає В. Б. Єйтс, — це місцева легенда.

Менор-Гамільтон (англ. Manor Hamilton — маєток Гамільтона) — замок, який збудував Фредерік Гамільтон (див. прим. 41 до розд. І) на землях клану О’Рурків.

Кашел-на-Ґел (англізоване ірл. Caiseal na Gael — ґельське кругле укріплення) — гірська віднога.

Вона стояла у воді навколішках і час од часу нахилялась, нібито прала — пор. з персонажем шотландського фольклору беан-ніе (шотл. ґел. bean-nighe — «праля»). Відома також як «праля на броді», різновид банши (див. прим. 21 до розд. І), яка віщувала смерть, перучи на відлюдді у річці чи ставку закривавлений саван того, хто приречений померти.

У минулому столітті — тобто у XVIII столітті, оскільки перше видання «Таємної троянди» вийшло друком 1897 року.

Рафлі — приморський район у графстві Слайґо.

La Mere de Misericorde (фр.) — «Милосердна Богородиця».

Paternoster, Ave Maria (лат.) — молитви «Отче наш», «Радуйся, Маріє».

Леаґайре (Лоеґайре) — верховний король Ірландії, син верховного короля Нілла Дев’ятьох Заручників, правив у 428–458 роках (згідно з «Анналами чотирьох майстрів»). Виступав проти святого Патріка, хрестителя Ірландії, який саме в роки правління Леаґайре провадив на острові місіонерську діяльність.

Оґамічна писемність , оґам (можливо, від д.-ірл. og-úaim — борозенка від вістря) — абеткове письмо давніх кельтів, головно ірландців, імовірно — тайнопис. Побутувало у IV–IX століттях. Більшість збережених написів — імена власні. Написи різьбили на камені, металі чи дереві (вздовж ребра чи грані). За легендою, винайшов оґам Оґма — ірландський бог красномовства та поезії.

Тулла х (Тулах, від ірл. tulaigh чи tulach — пагорбок) — містечко і довколишній район у графстві Клер.

Бугайчик — прізвисько від назви болотяного птаха.

Тумаус (Томас) Костелло (англізоване ірл. Tomás Láidir Мас Coisdealbhaigh , ірл. láidir — сильний; друга половина XVII століття) — воїн і поет, нащадок клану Мак-Костелло (Північний Коннахт), що втратив свої землі внаслідок конфіскацій, які здійснював Олівер Кромвел після придушення Ірландського повстання 1641–1652 років. Автор славетної балади Úna Bhán (ірл. «Уна Яснокоса»), де оспівано його кохання до доньки Дермотта.