Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

— Правильно гадаєш, — зазначила Пейдж і знову широко позіхнула. — Вибач, — знову сказала вона, прикриваючи рота.

— Я ж тобі казала не вибачатися! — з напускною строгістю зауважила Фібі. — Ще не вистачало нам вибачатися одна перед одною! І взагалі, мені час. Я готова до складання заклинання.

— А чим же мені поки зайнятися? — спиталася Пейдж. — Окрім пригадування рецепта мого зілля?

— Можеш трохи подрімати, — запропонувала Фібі.

Пейдж вже розтулила була рота, щоб висловити незгоду. За таких умов сон був би найменш продуктивнішим заняттям для відьми.

Але не встигла вона і слова мовити, як її перервала Фібі.

— І не здумай сперечатися зі мною. Піди і поспи з годинку. А коли прокинешся, ми удвох візьмемося за розв’язання цієї проблеми — якраз матимемо вдосталь часу, щоб ошелешити своїм відкриттям Пайпер та Лео, коли вони повернуться додому.

— Може, в тебе і дійсно щось вийде, — сказала Пейдж, уражена впевненістю сестри. Але думка про сон вабила її сильніше, аніж бажання допомогти. — Ти точно впевнена, що зможеш обійтися без мене?

— Урочисто присягаюся. І через годину я тебе розбуджу, — відповіла Фібі, піднісши перед собою руку в скаутському привітанні.

— Домовилися. Але через сорок п’ять хвилин, — уточнила Пейдж.

Сестри потисли одна одній руки і рушили вниз сходами.

«Досипати недоспане — не найгірша річ у цьому світі», — подумала Пейдж, йдучи по коридору до своєї спальні на другому поверсі. Зрештою, вона ж не збиралася уникати участі у розслідуванні причин тих надприродних явищ, котрі нещодавно звалилися їм на голови! Серед трьох сестер вона вирізнялася вмінням готувати всілякі зілля, у той час як Пайпер була неперевершеною в кухонних та домашніх справах; упродовж останніх років Пейдж невпинно удосконалювала свої чаклунські здібності.

Підійшовши до дверей спальні, вона зупинилася. Після того як вони з Пайпер створили обмежувальне заклинання для захисту від чорної космічної діри, у ванній кімнаті все стало як раніше. Але все одно Пейдж спалося погано, про що вона і розповіла Пайпер. Попри нечутливість до всіляких магічних штучок, яка виробилася у неї з часом, інцидент у ванній шокував її. Щоб її власна ванна обернулася проти неї — це вже було занадто!

«Але ми вже подолали цю проблему, — нагадала собі Пейдж. — Ванна кімната знову в нормі. А у спальні взагалі нічого не траплялося. Усі системи працюють нормально. І немає причин турбуватися».

Сказавши собі ці слова, вона сама не вповні у них повірила. Але все одно взялася за ручку дверей.

І повернула її.

І роззявила рота від подиву і переляку.

— Ми вже прийшли! — гукнула Пайпер, проходячи крізь двері з Ваятом на руках. — Агов, де ви? — Зачинивши за собою двері, вона кинула під вішак велику господарську сумку, а потім, крекчучи від втоми, нахилилася і обережно поставила на підлогу Ваята. Той посміхнувся і подибав у кухню.

— Ми тут, — відгукнулася Фібі, перекрикуючи шум води, що текла із крана. — Як вам гралося?

— Та так, нормально… — почала Пайпер, зайшовши в кухню і приклавшись до склянки з водою.

— Невже не трапилося нічого цікавого? — спиталася Фібі. Вона ласкаво потріпала волосся свого племінника. — Привіт, красунчику!

— Та трохи було, — зізналася Пайпер. — Оцей молодик здумав трохи потренувати свої магічні здібності.

— Ще одне плюшеве цуценя? — поцікавилася Фібі.

— Та ні, — відповіла їй Пайпер. — У цієї істоти навіть була професія та емблема на лацкані. То був полісмен Френдлі.

Фібі хитро посміхнулася:

— Здається мені, що той полісмен виявився далеко не таким приязним, коли Ваят його оживив!

Пайпер знизала плечима:

— Довелося застосувати своє вміння унерухомлювати і знищувати — тільки й того. — Зітхнувши, вона відкинула за плече пасмо волосся, що застувало очі. — Найбільшою жертвою цього інциденту виявився келих. Хоч як це не трагічно, я не мала можливості його відновити.

— Але все одно могло бути гірше. Ми маємо тримати пальці схрещеними, щоб якась із твоїх подруг не запідозрила, чого доброго, наявність у тебе надприродних здібностей, — жваво зазначила Фібі.

— Та й то правда, — якось мляво озвалася Пейдж з-за кухонного столу. Блузку на бретелях та джинси вона змінила на футболку та шорти — мабуть для того, щоб якомога довше зберегти благодатний ефект сну, хоча, як це не дивно, виглядала вона знервованою і не схожа була на людину, яка добре відпочила. — А чому, власне кажучи, ми мусимо намагатися проводити день так само, як це роблять інші, нормальні люди? — похмуро спитала вона, обперши щоку на долоню.