Ли Бардуго - Королівство шахраїв

аз бачив, що Ніна стомилася. Вони всі стомилися. Навіть йому нічого більше не залишалося, як відпочити після бійки. Тіло його більше не слухалося. Каз переступив невидиму межу і просто вимкнувся. Він не пам’ятав, як заснув. Йому нічого не снилося. Однієї миті він відпочивав у невеличкій затильній спальні номера люкс, розмірковуючи над особливостями свого плану, а наступної — блукав у темряві, переляканий і непевний, де він і як сюди потрапив.

Коли Каз потягнувся, щоб увімкнути лампу, його тіло розітнув напад різкого болю. Легкі дотики Жениних рук були нестерпними, коли вона поралася коло його ран, але, мабуть, йому слід було дозволити Краяльниці зцілити його хоча б трохи більше. Попереду на нього досі чекала довга ніч, а оборудка з аукціоном була не схожа на жодну з тих, які він намагався провернути раніше.

За часи свого перебування в лавах Покидьків Каз чув і бачив чимало, але його розмова зі Штурмгондом у солярії перевершила все.

Вони обговорили деталі аукціону, те, що їм знадобиться від Жені, що передбачає Каз із приводу розгортання торгів і приросту. Бреккер хотів, щоб Штурмгонд увійшов у гру на п’ятдесяти мільйонах і чекав, що шуанці підніматимуть ціну на десять мільйонів, а може, і більше. Казові потрібно було, щоб равканці залишалися відданими. Якщо аукціон оголосили, його мусять провести. Неможливо буде відступити ані на крок.

Корсар був настороженим, тиснув, щоб довідатися, як їх найняли для роботи в Льодовому Дворі і як їм удалося знайти та звільнити Кувея. Каз повідомив йому достатньо інформації, щоб переконати Штурмгонда, що Кувей насправді син Бо Юл-Баюра. Проте розголошувати механізми своїх планів чи оповідати про справжні таланти своєї команди він не мав жодного бажання. Каз зрозумів тільки, що в Штурмгонда, можливо, є щось, що він колись хотів поцупити.

Нарешті корсар розправив вилоги свого сюртука кольору морської хвилі та сказав:

— Гаразд, Бреккере, вочевидь, ви обходитеся самою напівправдою і відвертою брехнею, тож, поза всілякими сумнівами, пасуєте для цього завдання.

— Залишилася ще одна дрібниця, — відповів Каз, розглядаючи корсарів зламаний ніс і руде волосся. — Перш ніж ми візьмемося за руки і стрибнемо зі скелі, я хочу точно знати, з ким саме маю справу.

Штурмгонд вигнув брову.

— Ми не бували в спільних подорожах і не обмінювалися одягом, проте мені здається, що ми достатньо культурно познайомилися.

— Хто ви насправді, корсаре?

— Це екзистенційне питання?

— Жоден порядний злодій не розмовляє так, як ви.

— Досить вузьколобо з вашого боку.

— Я знаю, який вигляд мають сини багатіїв і не вірю, що король послав би пересічного корсара розв’язувати такі делікатні справи.

— Пересічного, — саркастично повторив Штурмгонд. — Ви часом не навчалися дипломатії?

— Я розуміюся на угодах. Хто ви? Ми почуємо правду, або моя команда піде геть.

— Ви впевнені, що це буде можливо, Бреккере? Тепер мені відомі ваші плани. Мене супроводжують дві найлегендарніші гришниці на світі, та й я не такий поганий у бійці.

— А я — канальний щур, який витяг Кувея Юл-Бо з Льодового Двору живим. Повідомте мене, як оцінюєте свої шанси. — Його команда не мала одягу чи титулів, щоб змагатися з равканцями, але Каз знав, на кого поставив би гроші, якби в нього хоч щось залишилося.

Штурмгонд зчепив руки за спиною, і Каз помітив, як його поведінка злегка змінилася. Очі втратили свій замріяний блиск, і в погляді з’явилася несподівана вагомість. Узагалі не схоже на пересічного корсара.

— Скажімо, — озвався Штурмгонд, не відриваючи погляду від кеттердамських вулиць унизу, — звичайно, тільки гіпотетично, що король Равки має мережу розвідників, які глибоко вкоренилися в Керчу, Фієрді та Шу Хані, і що він точно знає, яким важливим може бути Кувей Юл-Бо для майбутнього його країни. Скажімо, король не довіряє нікому, крім себе, домовлятися про такі справи, але також йому відомо, як небезпечно подорожувати під власним ім’ям, коли в його країні панує неспокій, а він сам не має спадкоємця і спадок Ланцових абсолютно незахищений.

— Тож гіпотетично, — підхопив Каз, — до вас можна звертатися «Ваша Величносте»?

— І ще безліччю барвистіших імен. Гіпотетично. — Корсар кинув на Каза оцінювальний погляд. — А як ви дізналися, що я не той, за кого себе видаю, пане Бреккер?