Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Пане Драйден! — зрадів Кольм із трохи перебільшеним здивуванням. — Я отримав вашу записку. На жаль, у мене зайнятий цілий день.

— Я хотів би знати, чи не вдасться нам викроїти хоча б кілька хвилин для розмови?

— Не маємо жодного бажання гаяти ваш час, пане Рітвельд, — додав Ван Ек із навдивовижу чарівною усмішкою, — чи наш.

— Дуже добре, — озвався Джасперів батько швидше неохоче, ніж переконливо. — Прошу, приєднуйтеся до нас.

— Дякую, — відповів Ван Ек із черговою усмішкою. — Як ми зрозуміли, ви представляєте Асоціацію фермерів, які вирощують юрду.

Кольм роззирнувся, наче був упевнений, що хтось може підслухати.

— Імовірно, що так. Як ви здобули цю інформацію?

— Боюся, що не маю повноважень розкривати свої джерела.

— Він щось приховує, — втрутилася Ніна.

Драйден і Ван Ек одночасно насупилися.

— Я дізнався від капітана корабля, на якому ви припливли, — зізнався Ван Ек.

— Він бреше, — відрізала Ніна.

— Звідки ви можете знати? — роздратовано запитав Драйден.

— Я гришниця, — пояснила Ніна, театрально змахнувши рукою. — Жодні секрети не заховаються від моєї уваги. — Вона могла просто насолоджуватися собою.

Драйден нервово всмоктав нижню губу, і вона зникла, а Ван Ек неохоче сказав:

— Імовірно, деяка секретна інформація потрапила до наших рук із бюро Корнеліса Смеета.

— Розумію, — озвався Кольм, який здавався по-справжньому похмурим.

Ніні хотілося зааплодувати. Тепер крамарі захищалися.

— Ми цікавимося можливістю потрапити до вашого переліку інвесторів, — пояснив Ван Ек.

— Я більше не потребую інвесторів.

— Невже це можливо? — втрутився Драйден. — Ви перебуваєте в місті менше ніж тиждень.

— Настрої якимось чином змінилися. Я не зовсім розумію чому, але попит на юрду зростає.

Тепер Ван Ек нахилився вперед, злегка примруживши очі.

— Це цікаво, пане Рітвельд. Як вам удалося опинитися в Кеттердамі в такий вдалий момент? Чому ви вирішили заснувати Асоціацію юрди?

Ось і весь захист, але Каз підготував Кольма до цього.

— Якщо вам потрібно знати, кілька місяців тому хтось почав скуповувати ферми юрди в околицях Кофтона, але нікому не вдавалося дізнатися, хто саме. Дехто з нас зрозумів, що, напевно, скупчуються хмари, і ми вирішили не продавати йому нічого, а натомість заснувати свою власну справу.

— Невідомий покупець? — зацікавлено перепитав Драйден. Ван Ек мав трохи нездоровий вигляд.

— Так, — підтвердила Ніна. — Панові Рітвельду та його партнерам не пощастило довідатися, хто це міг бути. Але, можливо, вам, добродії, пощастить більше. Пліткують, що він із Керчу.

Ван Ек глибоко втопився у своєму кріслі. Його бліда шкіра волого заблищала. Розстановка сил за столом знову змінилася. Останнє, чого хотілося Ван Екові, — щоб хтось шукав того, хто скуповував усі ті поля юрди. Ніна знову легенько штурхнула Кольма. Що менше їх цікавитимуть гроші Ради, то охочіше Радники пропонуватимуть їх.

— Власне кажучи, — вів далі Кольм, — якщо ви його виявите, зможете приєднатися до його плану. Можливо, він досі шукає інвесторів.

— Ні, — кинув Ван Ек, певно, занадто різко. — Зрештою, ви зараз тут і можете представляти наші інтереси. Навіщо гаяти час і починати безглузді пошуки? Кожен має право шукати прибутку там, де він його знайде.

— І знову ж таки, — втрутився Драйден, — можливо, цей інвестор знає щось про ту ситуацію із шуанцями...

Ван Ек кинув на свого партнера застережливий погляд; вочевидь, він не хотів, щоб справи Ради абияк ширилися містом. Молодший крамар із клацанням стулив рота.

Але потім Ван Ек стиснув пальці докупи і сказав:

— Нам неодмінно слід зібрати всю інформацію, яку вдасться. Я власноруч займуся розслідуванням щодо того, іншого покупця.

— Тоді, напевно, нам необов’язково одразу діяти, — припустив Драйден.

«Справді нерішучий», — подумала Ніна. Вона помітила, як з іншого боку фойє Аніка подала сигнал.

— Пане Рітвельд, як щодо вашої наступної зустрічі? — Вона багатозначно подивилася в бік фойє, де Ротті, який мав надзвичайно ошатний вигляд у чорному крамарському вбранні, завів через вхід групу людей і рушив у напрямку їдальні.

Ван Ек і Драйден ззирнулися, побачивши, що Джеллен Радмейкер, один із найзаможніших інвесторів Керчу, перетинає фойє. Насправді, щойно прибула Драйденова записка з проханням про зустріч, кількох інвесторів запросили на презентацію новоземських нафтових ф’ючерсів, яка не мала жодного стосунку до Йоганнуса Рітвельда. Звичайно, Ван Ек і Драйден цього не знали. Важливо було те, що вони вірили, наче ось-ось втратять можливість вкласти гроші. Ніна майже пошкодувала, що не матиме нагоди послухати, як Джаспер цілу годину розпинатиметься про ринок ресурсів.