Олег Авраменко - Всі Грані Світу

Інна була вкрита по груди легкою ковдрою. Я роззувся, скинув каптан та сорочку, потім обережно підняв ковдру і, побачивши, що дружина спить в одній білизні, стягнув з себе штани. Намагаючись не розбудити Інну, я ліг поруч, вкрився й легенько обняв її. Відчувши вві сні мій дотик, вона інстинктивно пригорнулася до мене і щось нерозбірливо прошепотіла. Можливо, моє ім’я.

Я зарився обличчям у густе жінчине волосся і, вже засинаючи, подумав про Сандру. Чоловікові, якого покохає ця чудова дівчина, неабияк пощастить у житті. Хоч і не так, як мені, але тут уже нічого не вдієш. Моя Інна — одна-єдина в світі, іншої такої нема…

Наступні два тижні нашої подорожі минули без будь-яких прикростей, у спокійному та розміреному ритмі. Дівчата й надалі були відсторонені від несення нічної варти, пропри регулярні „акції протесту“ з боку Сандри, яка через кожні дві ночі допомагала мені гаяти час біля багаття. Інна погрожувала також приєднатися до нас, але щоразу, прилігши на годинку подрімати перед чергуванням, вона засинала, мов убита, і прокидалася лише вранці, до того ж найостанннішою з усіх нас.

А я навдивовижу швидко пристосувався до похідного життя, не надто напружуючись, проводив у сідлі вісім годин на день, і дарма що порядно втомлювався надвечір, за ніч встигав добре відпочити і на ранок знову почувався бадьорим, сповненим сил та енергії. Якби не Інна, ми могли б їхати швидше — а проте, я вже перестав досадувати на жінчину впертість і часом навіть радів, що ми не надто квапимося. На це були свої причини.

Поряд із цілком зрозумілим бажанням чимшвидше зустрітися з реґентом і почути від нього відповіді на всі наші питання, я почував мало не панічний страх перед цією зустріччю. Боявся отримати підтвердження Сандриного здогаду, боявся почути від Ференца Кароя, що Метр і справді вирішив зробити нас правителями Імперії. Інна також цього боялась. Певна річ, я розповів їй про свою нічну розмову з Сандрою, а вона зізналась мені, що в глибині душі підозрювала про це мало не з тієї самої миті, як Суальда показала нам Метрів заповіт щодо Ланс-Оелі. І я зовсім не виключав, що Іннине небажання визнати свою помилку й пересісти в чоловіче сідло, частково було продиктоване неусвідомленим прагненням подовжити нашу подорож і відтягти момент зустрічі з реґентом. Та коли я спробував натякнути їй на таку можливість, вона розсердилась і навідсіч відмовилася про це говорити.

Друга причина, чому я не дуже переймався нашою повільністю, полягала в тому, що цей час не минав для нас марно. У тривалих та ґрунтовних бесідах з Сідхом та Сандрою ми уточнювали й поглиблювали свої знання про Грані, поступово розширювали свій кругозір, одержували чимало корисної інформації, а на привалах, до всього іншого, ще й навчалися різним чаклунським прийомам. На сьомий день подорожі Сідх дозволив мені самостійно встановити захисний купол довкола нашого табору, і я успішно впорався з цією задачею, лише тричі інквізитор підправив мене, та й то в дрібницях. А наступного вечора я зовсім обійшовся без його підказок, навіть додав до стандартного захисту кілька власних „примочок“, про які Сідх відгукнувся вельми схвально. Він сказав, що я маю не лише надзвичайну чаклунську силу, а також і відповідний склад розуму, що дозволить мені в найстисліші терміни опанувати свої унікальні здібності, цілком узяти їх під контроль.

Утім, я не дуже довіряв Сідховим похвалам та його щедрим авансам на нашу з Інною адресу. Ще на початку нашого знайомства я помітив, що інквізитор ставиться до нас підкреслено шанобливо, мало не поштиво, а всі свої заперечення й зауваження висловлює в такій формі, що вони скидаються радше на поради та побажання. Спершу я був вирішив, що він з усіма такий чемний і коректний, проте вже наступного дня переконався, що з іншими членами нашого загону він поводиться без зайвих церемоній, часом навіть фамільярно. А після того, як Сандра поділилася зі мною своїм здогадом про корону Імперії, я почав розуміти причини такого особливого ставлення до нас з боку старого інквізитора.

Із самим Сідхом ні я, ні Інна не говорили на цю тему, бо зразу збагнули, що він не буде з нами таким відвертим, як Сандра. Та й сама дівчина намагалась уникати подальших розмов про Метрові плани — вочевидь, Сідх добряче вишпетив її за втручання в чужі справи і наказав їй надалі притримати свого язика. Трохи згодом, докладно проаналізувавши Сідхову поведінку, ми з Інною дійшли висновку, що він не просто здогадується про те, що чекає нас у майбутньому, але й дещо знає напевно.