Олег Авраменко - Всі Грані Світу

— Але з іншого боку, — промовив я, — Женес мертвий, а Аґріс цілий. Тож формально Метрове благословення подіяло.

Сандра заперечно похитала головою:

— Хоч як ми трактуватимемо останні події, факт залишається фактом, що дядько Рівал не захистив герцоґових дітей — а це було частиною його місії. Інша річ, якби ви з’явилися на Аґрісі раніше і завадили Женесові забрати Сіґурда та Ґійома, тоді б це відповідало духові благословення. А так… Ні, Владиславе. В будь-якому разі, Аґріс увійде в історію як Грань, де перший і єдиний раз не спрацювало благословення Великого.

— Тобто, ти вважаєш, що наша поява на Аґрісі була чистою випадковістю?

— Гадаю, що так. Ви просто невдало для себе обрали Грань. Зате Аґрісові пощастило — навіть попри те, що на ньому стався глобальний Прорив. Нижній Світ так прагнув знищити вас, що задля цього пожертвував Женесом.

— Але чому? — запитав я. — Якщо Сідх має рацію, і ми не несемо в собі частки Вселенського Духу, то чим пояснити такий загострений інтерес до нас?

— Ну, хоча б тим, що ви надзвичайно могутні. Нижній Світ аж ніяк не зацікавлений у появі на Гранях ще двох вищих маґів. Тому й вирішив позбутися вас, поки ви ще не набули повної сили. От тільки не врахував, що Метрові плани зруйнувати дуже важко.

— Які плани? — відразу нашорошив я вуха. — Ти щось знаєш про них?

— Здогадуюсь. Як і пан Сідх, як і герцоґ Бокерський. Думаю, дядько Рівал також здогадався. Це настільки очевидно, що ви б і самі збагнули, якби не зациклилися на Вселенському Духові. Ви так боялися цього спадку, що геть забули про інший.

— І про який же?

— Про Імперію.

Від несподіванки я впустив на землю напівзотлілу сигарету, проте не став піднімати її, а розчавив каблуком.

— Ти серйозно?!

— Цілком. Це єдине розумне пояснення всього, що відбувалося з вами. Будь-яке інше — на кшталт того, що Метр десь переховується, щоб у належний час передати вам Вселенський Дух, — не витримує ніякої критики. Для того, щоб зробити вас Великими, не було потреби пробуджувати й розвивати ваш чаклунський дар — Дух не має нічого спільного з ним. Усі Великі, про чиє людське минуле ми знаємо, зокрема й Метр, були простими смертними, позбавленими найменшої схильності до чарів. Можливо, це не просто збіг, а неодмінна умова для успішного прийняття Духу.

— Проте, — зауважив я, — Метр збирався передати свою частку Духу великому інквізиторові.

— Він лише лякав його, це розуміли всі. Залізний Франц теж розумів — що, втім, не заважало йому труситися від страху. Як і всі Великі, Метр був геть-чисто позбавлений почуття гумору, але намагався жартувати. Замолоду мій батько служив у Вічному Місті, і час від часу йому доводилося мати справу з верховним королем. Він розповідав мені, що від деяких Метрових жартів кортіло вдавитися. — Сандра на хвилю замовкла, взяла мою чашку й відпила ковток холодного чаю. — Проте Метр не був жорстоким, він би нізащо не сказав людині, що передасть їй свою частку Духу, якби справді збирався це зробити. На відміну від чаклунів, Великі не потребували попередньої підготовки і спеціального навчання, вони отримували всі належні знання разом із Вселенським Духом. Той же Метр до прийняття Духу мирно пас кози в Беотії на Основі, нічого не чув про Грані і щиро вірив у своїх олімпійських богів. А одного чудового дня прокинувся Великим — от і вся його історія. Великі ставали такими не за якісь видатні заслуги, не завдяки своєму досвідові та вмінню, а просто тому, що мали вроджену здатність оволодіти Духом. Якби Метр хотів зробити вас Великими, то зразу передав би вам свою частку Духу і не влаштовував усю цю виставу. Подібно до решти Великих, Метр був раціоналістом до самих кісток, і всі його вчинки мали цілком певну мету.

— І з якою ж метою він помістив нас у замкнений світ Контр-Основи? Чому просто не привів нас до Вічного Міста і не назвав своїми наступниками? Погодься, це було б логічно.

— Якраз ні, — заперечила Сандра. — Всадовити на трон молодих, ненавчених, хай і потенційно могутніх чаклунів, було б невдалою ідеєю. Перше враження дуже важливе, і люди б надовго запам’ятали вас розгубленими, безпорадними, ні на що не спроможними. Тому й знадобилося Ланс-Оелі, де протягом трьох років ви мали розвивати свої здібності, набувати досвіду правителів…

— Стривай, — урвав я її. — А чому саме три роки? Звідки ти взяла цю цифру?

— З Метрового заповіту. Коли він відійшов, було оприлюднено його заповіт, дуже короткий і чіткий за змістом. У ньому Метр призначив Залізного Франца реґентом Імперії на наступні три роки і вповноважив його по закінченні терміну реґентства оголосити ім’я нового верховного короля. Сам Головний заперечує, що йому відомо ім’я Метрового наступника, але в це ніхто не вірить. Ясна річ, він хитрує.