Олег Авраменко - Коли дивишся в безодню

— От що, Беа, — сказав він. — Повернімося до нашого укриття. Тут я почуваюся надто незатишно й не можу зосередитись.

— Але сліди…

— З ними розберемося згодом. За цей час вони ніде не подінуться. А зараз головне — дівчинка. Згодна?

— Ну… гаразд.

— От і домовились, — Марк знову підхопив непритомне тіло на руки й рушив до лісу.

Коли вони наблизилися до чагарнику, звідти вистрибнула Карина і з радісним муркотінням стала тертись об його ноги.

— Ну, кицюню, вгамуйся, — втомлено пробурчав він. — Так я ще спіткнуся.

Опинившись під прикриттям кущів, Марк поклав дівчинку на траву, опустився поруч із нею навколішки і в нерішучості спрямував погляд на її бліде нерухоме личко, оточене розтріпаним темним волоссям.

— Чого зволікаєш! — нетерпляче мовила Беатриса. — Вона може вмерти.

Марк почесав потилицю.

— Тут така справа, Беа. Якщо тіло дівчинки призначалося для вселення чийогось безплотного духу, то можливі три варіанти. Перший: ми завадили відьмі на самому початку, коли вона лишень приспала її. Другий: відьма вже вигнала душу з тіла, але в нього ще ніхто не вселився. І третій: ми втрутилися на завершальному етапі, коли втілення вже відбулось, і відьмі залишалося тільки вивести тіло з глибокого сну. В першому випадку все ясно — ми маємо врятувати дівчинку. У другому — вже нічим їй не допоможемо. А в третьому… От із цим проблема, сестричко. Якщо нам вдасться оживити дівчинку, як ми зможемо визначити, що це вона, а не хтось інший?

— Ого… — Беатриса розгубилася. — Мені це й на думку не спадало.

— А мені спадало. І тепер не знаю, що робити. Ми не можемо кинути її вмирати, це було б рівнозначно вбивству. Але, з іншого боку, й оживляти страшно.

Сестра глибоко замислилася. Марк тримав дівчинку за зап’ясток, уважно дослухався до її слабкого пульсу і одночасно ввивчав маґічну ауру. За силою вона поступалась йому та Беатрисі, але не дуже. Якщо в тіло дівчинки вселився безплотний дух якоїсь чорної відьми, що має зв’язок з Нижнім Світом, то її природна маґія багаторазово посилиться невичерпними енерґетичними джерелами з Потойбіччя, і тоді вона стане грізною супротивницею… А втім, вони з сестрою також не беззахисні, бо мають лев’ячу шкуру.

— Ні, Марку, — нарешті мовила Беатриса. — Я певна, що ми завадили відьмі на самому початку. Сам подумай: вона вибігла з хатини геть не готова до нападу — а це означає, що вона просто хотіла дізнатися, через що біснується коза, й заспокоїти її. А якби процес дійшов до втілення, чи стала б вона, питається, відриватись від такої відповідальної справи на крики кози? Ясно, що ні.

Марк згідно кивнув:

— Твоя правда. Проте ми мусимо бути готові до всього. Зокрема й до того, що в дівчинку вселився нечистий дух.

— Тоді влаштуємо їй перевірку.

— Яку?

— Спробуємо заскочити її зненацька. Розбудимо — якщо, звісно, в нас вийде, — і відразу скажемо, що втілення пройшло успішно.

— Гадаєш, спрацює?

— Має спрацювати. Її перша реакція не може бути награною. Якщо після пробудження в очах дівчинки не буде страху — дикого, панічного страху, — негайно оглуши її.

— А потім?

— Потім будемо розбиратися. Спершу треба розбудити її.

— Ну що ж, — зважився Марк. — До справи.

Він постарався згадати все, що знав про летарґію. Згідно з однією з теорій, якої дотримувався їхній шкільний викладач чаклунської медицини, це був глибокий сон розуму, викликаний порушенням його триєдиного зв’язку з тілом та душею. Щоб вивести хворого з летарґійного стану, замало простої стимуляції життєвих функцій організму; тут потрібен комплексний вплив на всі три складові людського єства — духовну, тілесну та розумову, — для відновлення їх втраченої єдності.

Марк поклав одну долоню на холодний лоб дівчинки, іншу — на її черевне сплетіння, і почав повільно промовляти слова стандартного діаґностичного закляття, уважно дослухаючись до характерного відгуку, обертони якого несли в собі інформацію про стан тих або інших органів. Наскільки він міг судити з позицій свого небагатого досвіду, у фізичному плані дівчинка була цілком здорова, хіба що всі процеси в її організмі були гранично вповільнені. Це радше нагадувало не летарґію, а глибоку гібернацію — стан, схожий на зимову сплячку деяких тварин.

— Ану, спробуймо просто розбудити її, — промимрив Марк і дуже обережно, ледь-ледь, стимулював вироблення адреналіну.

Досі перебуваючи під залишковою дією діаґностичних чарів, він майже фізично відчув, як у дівчинки підвищився тиск, прискорилося серцебиття, почастішало дихання. У крові зріс уміст кисню, це підштовхнуло процеси обміну речовин в організмі, мозок отримав додаткове живлення і почав пробуджуватися…