Террі Гудкайнд - Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Так, тату.

— Зверни увагу, я не жартую. Я кажу абсолютно серйозно Саме так ти і повинна вчинити.

— Можеш на мене покластися, Чейз. Чейз скорчив страшну пику і притиснув до себе Рейчел.

На очі Зедда навернулися сльози. При думці про те, що він зараз зробить, йому стало не по собі. Ось тільки вибору у нього не було. Старий важко опустився на одне коліно, зашкарублий від крові балахон дряпав шкіру.

— Рейчел, я хочу про дещо тебе попросити.

— Про що?

Чарівник простягнув їй золотий ланцюжок з чорним каменем.

— Це чужа річ. Чи не могла б ти приховати її якийсь час. Ну, ніби взяти на збереження. Річард повернеться і забере її. Але коли це станеться, я не знаю.

Чейз так глянув на Зедда, що той відчув себе як кролик під поглядом удава.

— Ой, яка гарна! У мене ніколи такої не було.

— Послухай, це дуже важливо. Так само важливо, як і шкатулка Одена, яку тобі довірив зберігати чарівник Джіллер.

— Але ж Даркен Рал помер. Ти сам казав. І він уже не зможе нам нічого зробити.

— Так, дитя моє. Але це тим не менше дуже важливо. Ти була такою розумною і хороброю дівчинкою, коли ховала шкатулку, і я вирішив, що краще всього довірити намисто саме тобі. Нехай воно буде у тебе і чекає на господаря. Носи його не знімаючи. І нікому не давай приміряти, навіть в жарт.

Це не іграшка. Це дуже серйозно.

Ледве Зедд згадав шкатулку Джіллера, Рейчел притихла і вже з іншим настроєм сказала:

— Добре, Зедд. Я розумію. Я буду його берегти.

— Послухай, Зедд, — Чейз притиснув дівчинку до себе і закрив їй вуха своїми ручищами, — що це ти затіяв? Мені це, знаєш, якось не подобається.

— Я хочу позбавити всіх дітей від страшних нічних кошмарів, — тихо відповів чарівник. — Яким не буде кінця.

— Послухай, я не допущу…

— Ні це ти послухай! Ти знаєш мене багато років. Скажи, хоч раз я завдавав комусь біль з примхи? Тим більше дитині? Або змушував йти на ризик заради порожньої забави?

— Ні. — В голосі Чейза звучала гранітна непохитність. — І зараз ти цього не зробиш.

— Ти повинен мені довіритись. Я знаю, що роблю. Те, що тут було сьогодні, це дрібниці, може статися щось гірше і дуже скоро. Якщо не замкнути завісу, світ зануриться в безодню страждань. Я роблю те, що повинен робити.

Це мій обов'язок. Я чарівник, і я побачив у цій дівчинці те, що ще раніше помітив Джіллер. Їй судилися великі справи. Вона сама як дорогоцінний камінь серед річкової гальки.

Пам'ятаєш, ми з тобою стежили, щоб робітники як слід заклали всі виходи в гробниці Паніза Рала? Тоді я прочитав руни на стінах, — ті, що ще не розтали. Вони були написані на старо-д'харіанській. Я не дуже обізнаний в цій мові, але все ж достатньо, щоб зрозуміти найголовніше. Це були вказівки, як проникнути в Підземний світ. Пам'ятаєш кам'яний стіл в Саду Життя? Насправді це жертовник. Даркен Рал проникав крізь кордон і подорожував там.

— Але ж він мертвий.

— Він вбивав дітей. Він приносив їх невинні душі в жертву Володарю тьми, щоб подорожувати по світу смерті. Невже ти не розумієш, що це означає? Він уклав договір з Володарем тьми! А це значить — Володар тьми використовував у своїх цілях людей з нашого світу. І напевно не одного, а багатьох. І тепер завіса прорвана. Тому-то і з'явився скрійлінг. Я знаю чимало стародавніх пророцтв, і в них йдеться саме про це. У пророцтвах говориться про Річарда. Великі пророки минулого намагалися допомогти йому крізь безодню часу. Допомогти в боротьбі проти Володаря тьми. Але багато що змінилося, пройшли століття, і сенс більшості пророцтв загублений, і в мене є побоювання, що ці спотворення і неясності в пророцтвах — робота Володаря тьми.

Володар тьми терплячий, як сам час. Вже давно він обплутав світ зловісною чорною мережею, вишукуючи таких, як Даркен Рал, тих, хто виконував би його волю. Не випадково, що саме тепер, коли нам потрібно знати якомога більше, не залишилося жодного чарівника, хто здатний розуміти пророцтва. Світ на межі катастрофи, а я навіть припустити не можу, чого вже добився Володар тьми і що він має намір учинити.

— А при чому тут моя дочка?

— Повір, не я її вибрав. Камінь повинен бути збережений, я чарівник, тому знаю, що впоратися з цим може тільки вона. Тут вже нічого не змінити. Краще подумай, як допомогти їй.

— Як допомогти їй? Скажи, що я повинен робити?

— Навчи її всього, що знаєш сам. Я знаю, вона дуже розумна. Навчи володіти будь-якою зброєю. Щоб була сильною і швидкою. Як маленький воїн.

— Як маленький воїн, — повторив Чейз.