Террі Гудкайнд - Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих

Вже не раз підтверджувалося, що Річард відноситься до пророцтв єдино вірним чином: він попросту не звертає на них жодної уваги й робить те, що вважає за потрібне. І якраз завдяки його діям пророцтва справджувалися — правда, зовсім не так, як їх розуміли раніше. Пророцтва одночасно і підтверджувалися, і спростовувалися, нічого не визначаючи і зайвий раз підтверджуючи, що все це — одвічна таємниця.

Дідусь Річарда, Зедд, який допоміг виростити онука зовсім неподалік від того місця, де вони зараз перебували, приховував від усіх не тільки те, що сам він, Зедд, — чарівник. Щоб захистити онука, він приховав і те, що справжній батько Річарда — Даркен Рал, а не Джордж Сайфер, чоловік його матері. Даркен Рал, могутній чарівник, був надзвичайно небезпечним і жорстоким правителем далекої Д'хари. Річард успадкував чарівний дар по обох лініях. А вбивши Даркена Рала, він отримав у спадок і правління Д'харою, країною, яка багато в чому залишалася для нього такою ж загадкою, як і власний чарівний дар.

Келен же народилася і виросла в Серединних Землях і майже все життя прожила в оточенні чарівників, але можливості Річарда не мали нічого спільного з даром, яким володіли ті люди. Річард володів не якимось одним магічним даром, а багатьма, і не однією стороною магії, а обома — і Приросту, і Збитку. Він був бойовим чародієм. Дещо з його одягу зберігалося раніше в Замку Чарівника, і цих речей до нього не носив ніхто ось уже три тисячі років — з моменту смерті останнього бойового чарівника.

Останнім часом люди з даром народжувалися нечасто — Келен знала всього з десяток чарівників. Найбільш рідко зустрічалися серед чарівників пророки. Келен знала про існування лише двох, причому один з них був предком Річарда — ось звідки була здатність Річарда до видінь. І все ж Річард завжди ставився до пророцтв приблизно так само, як до гадюки під подушкою.

Дуже ніжно, немов найбільшу коштовність, Річард взяв Келен за руку.

— Пам'ятаєш, я розповідав тобі про ті чудові місця високо в горах, які знаю тільки я? Ті особливі місця, які я завжди мріяв тобі показати? Я відвезу тебе туди, і там нам нічого не загрожуватиме.

— Д'харіанці пов'язані з вами узами, лорд Рал, — нагадала Кара, — з їх допомогою вас знайдуть де завгодно.

— Ну, принаймні мої вороги такими узами зі мною не пов'язані. І не будуть знати, де ми.

Карі, схоже, ця думка припала до смаку.

— Якщо люди в ті місця не ходять, то і доріг туди, отже, немає. Але як ми доставимо туди карету? Мати-сповідниця ходити поки що не може.

— Я зроблю носилки. І ми з тобою їх понесемо.

— Це ми можемо, — задумливо кивнула Кара. — Принаймні якщо там немає людей, то ви будете в безпеці.

— У більшій, ніж тут. Я сподівався, що місцеві залишить нас у спокої, і не передбачав, що ідеї Ордена доберуться так далеко. Ну, у всякому разі, не так швидко. Місцеві взагалі-то не такі вже погані хлопці, на жаль, вони самі підігрівають в собі такі настрої.

— Ці боягузи втекли під спідниці своїх баб. І не повернуться до ранку. Ми можемо дати Матері-сповідники можливість перепочити, а потім, ще до світанку, рушимо в дорогу.

Річард багатозначно подивився на Кару:

— В одного з цих чоловіків, Альберта, є син, Лестер. Якось раз Лестер зі своїм дружком, Томмі Ланкастером, спробували погрожувати мені зарядженими луками за те, що я перешкодив Томмі де з ким побавитися. З тих пір в Томмі з Лестером не вистачає деякої кількості зубів.

Альберт напевно розповість Лестеру, що ми тут, і незабаром про це дізнається Томмі Ланкастер. Зараз, коли Імперський Орден одурманив їх брехнями про благородну війну за праве діло, ці дурні уявлять себе героями. Взагалі зазвичай вони не агресивні, але сьогодні виказали куди менше розсудливості, ніж раніше. Для хоробрості вони напевно підігріють себе випивкою. До цього часу до них приєднаються Томмі з Лестером і стануть розповідати про те, як я їх побив. Вони будуть стверджувати, що я небезпечний для порядних людей, і ще більше заведуть всю компанію. Оскільки вони набагато перевершують нас числом, дуже скоро вони прийдуть до висновку, що вбити нас — справа благородна, що таким чином вони захистять свої сім'ї, зроблять благо для суспільства і Творця. Залившись випивкою до брів і зажадавши слави, вони не стануть чекати ранку і повернуться вночі. Нам потрібно йти негайно.

Схоже, Кару це мало стурбувало.

— Тоді почекаємо їх, а коли вони повернуться, покінчимо з цією загрозою раз і назавжди.