Террі Гудкайнд - Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння

Річард стрімко, як тінь, рушив на голос і раптово зник. Можливість нанести йому удар було втрачено. Насилу вірилося, що вони секунду тому стояли один проти одного, а тепер вона втратила свій шанс.

— Джен! Ну давай же! — Волав Себастян і тягнув її за рукав. — Ходімо, ти ще можеш наздогнати його!

Дівчина не знала, що відбувається неправильно, але щось йшло явно не так. Стиснувши голову руками, вона намагалася змусити себе не слухати голос. Це було нестерпно. Голос вимагав виконання умов угоди. Від сильного болю розколювалася голова.

Звідкись долинув регіт, і по кам'яному лісі рознеслася луна. Дженнсен, нарешті, вдалося впоратися з голосом, і вони з Себастяном побігли туди, звідки чувся сміх, огинаючи безладно нагромаджені скелі. Незабаром Дженнсен перестала розуміти, куди вони біжать. Одні кам'яні коридори перетворювалися в інші, вигиналися, тунелями проходили під скелями, колони змінювалися колонами, тіні — смугами світла.

Але ось, обігнувши чергову колону, вони вискочили на відкритий простір.

Перед ними був гладкий майданчик в обрамленні невисоких колон, подібний галявині, оточеній соснами.

До однієї з колон була прив'язана жінка.

Дженнсен не сумнівалася: це дружина Річарда, Кален, Мати-сповідники.

З протилежного боку майданчика лунав той самий, гуляючий луною серед колон регіт.

Мати-сповідники була зовсім не схожа на потвору, яке намалювала Дженнсен в своїй уяві. Келен виглядала слабкою і нещасною, хоча прив'язали її по-дитячому, поперек талії. Так дитина прив'язує до дерева товариша по грі.

По всій видимості, вона була без свідомості — довге волосся звисало зі схиленої голови, руки були вільно опущені. На ній був простий дорожній костюм. І хоча волосся приховували частину обличчя, було видно, наскільки прекрасна ця жінка. Схоже, вона була ненабагато старша Дженнсен, але виглядала так, ніби навряд чи проживе довше.

Несподівано за її спиною з'явилася сестра Мердінта, підняла за волосся голову Матері-сповідниці, глянула в обличчя, відпустила.

Себастян кивнув у бік полонянки:

— Ось вона, дій!

Дженнсен вже не були потрібні підказки голосу, який стверджував, що Мати-сповідники — саме та наживка, на яку можна зловити лорда Рала. Голос виконав свою частину угоди.

Зібравши всю свою рішучість і міцно затиснувши в руці ніж, Дженнсен підбігла до сестри Мердінти. Потім повернулася до жінки, яка знаходилася без свідомості, не бажаючи навіть і думати про неї і зосередившись лише на ножі. Настав час покінчити з усім цим.

З-за сусідньої колони несподівано вискочив, припинивши регіт, чоловік — безсумнівно, він мав якісь власні наміри. Дженнсен впізнала його моторошну посмішку. Саме його вона бачила тієї ночі біля будинку Латеї, коли чаклунку вбили. І саме він страшно налякав Бетті. І саме ця людина являлася Дженнсен в нічних кошмарах.

— Бачу, ти знайшла мою королеву, — сказав він.

— Що? — Здивувався Себастян.

— Мою королеву, — повторив чоловік, мерзенно посміхаючись. — Я — король Обі Рал. А вона буде моєю королевою.

Тут дівчина помітила, що його очі дуже схожі на очі Натана Рала, Річарда, на її очі. Вони не були схожі настільки, наскільки були схожі один на одного очі Річарда і Дженнсен, але тим не менш, фамільна схожість малася. Чоловік казав правду: він теж був сином Даркена Рала.

— Ось він, мій брат, лорд Рал! — Чоловік зробив вказуючий жест.

З-за колони вийшов Річард.

— Не бійся, Джен, він не зможе заподіяти тобі шкоду, — прошепотів Себастян. — А ти можеш знищити його.

Шанс з'явився знову, і тепер вона його не упустить!..

І тут Дженнсен помітила крізь гущавину колон під'їзжаючий фургон. Їй здалося, що вона впізнає коней — сірих, з чорними гривами і хвостами. Тварини були величезні — рідко зустрінеш подібних, — а візник крупний і світловолосий.

Почулося знайоме мекання. Невже Бетті?! Дженнсен остовпіла, недовірливо дивлячись на фургон. Кізка знаходилася поруч з візником, поставивши на сидіння передні ніжки. Величезний блондин почухав у неї за вушками. Схоже, це був Том.

— Дженнсен, відійди, будь ласка, від Келен, — попросив Річард.

— Ні, сестричка, не відходь, — зареготав Обі.

Дівчина наблизилася до Матері-сповідниці, яка як і раніше висіла на прив'язаній до колони мотузці. Щоб підійти до Келен, Річарду доведеться пройти повз неї, Дженнсен. І тоді він опиниться в її руках.

— Дженнсен, чому ти на стороні сестер Тьми? — Запитав Річард.

— Я на стороні сестер Світла, — кинувши швидкий погляд на Мердінту, сказала Дженнсен.