— У Сестер є дві із трьох скриньок Одена, і вони ввели їх в гру. Вони поспішають з двох причин. По-перше, за допомогою скриньок Одена вони хочуть закликати Володаря у світ живих, і по-друге, тому, що шкатулки Одена були створені спеціально, щоб протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга.
Річард моргнув.
— Що значить, у них тільки дві скриньки? Я думав, вони використали Келен, щоб вкрасти всі. У Саду Життя зникли всі три шкатулки.
— Коли Келен принесла тільки одну скриньку, вони віддали її Тові, щоб та скоріше відвезла її, а потім відправили Келен назад за двома іншими.
— Відправили назад… — Річард насупився. — Чого ти не договорюєш?
Ніккі облизала губи, але не відвела пильного погляду.
— Тому Тові так і кричала.
Річард відчув, що на очі навернулися сльози. У горлі встала важка грудка.
Ніккі поклала руку йому на груди навпроти серця.
— Ми повернемо її, Річард.
Він стиснув губи і кивнув. — І що сталося далі?
— Новий Шукач напав на Тові, завдав їй удару твоїм мечем і забрав шкатулку Одена. Вона викрадена і перебуває далеко від Народного Палацу.
— Потрібно починати пошуки. Вони не могли втекти далеко.
— Вони давно втекли, Річард. Вони сховали свої сліди, коли викрали Келен, і зараз зроблять так само. Таким способом ми їх не знайдемо.
Річард звів очі.
— Самуель. Меч Істини протистоїть заклинанню. Коли я віддав йому меч, він, мабуть, згадав правду про Келен. — Його пильний погляд блукав по наметі, поки він думав. — Ми повинні обміркувати наші дії. Зібрати всю необхідну інформацію, яку зможемо. Нам потрібно випередити їх, а не ганятися за ними слідом.
— Я допоможу тобі, Річард. Я зроблю все, що ти скажеш. Я допоможу тобі повернути її. Вона — частина тебе, і я тепер це розумію.
Він кивнув, вдячний, що вона знову разом з ним.
— Думаю, нам потрібно з дечим розібратися, а потім нам буде потрібна допомога досвідчених людей.
Вона криво посміхнулася.
— Ось це — той Шукач, якого я знаю.
Зовні почали збиратися солдати, охочі побачити лорда Рала.
З натовпу вибралася Верна.
— Річард! Слава Творцеві — наші молитви почуті. — Вона обняла його. — Як ти, Річард?
— Де ти була?
— Я допомагала кільком пораненим. Наші розвідники натрапили на невеликий ворожий загін. Генерал Мейфферт послав за мною, щоб я повернулася пошвидше.
— А як хлопці?
— Все в порядку, — відповіла вона з посмішкою. — Особливо тепер, коли ти з нами і поведеш нас в останній бій.
Він узяв її за руки.
— Верна, я знаю, що в минулому тобі зі мною довелося важко…
Вона усміхнулася і кивнула, підтверджуючи його правоту. Коли вона побачила, що він не посміхається, її посмішка теж зникла.
— Зараз знову настав один з тих часів, — серйозно сказав він. — Вам необхідно повірити в мене і в те, що я скажу, або ми просто зараз можемо здаватися на милість Ордена.
Річард відпустив її руки і встав на кошик, щоб його краще було чути. Він побачив, що його оточує море людських голів.
У першому ряду стояли Кара і генерал Мейфферт.
— Лорд Рал, ви поведете нас? — Запитав він.
— Ні, — пролунав у світанковому повітрі його голос.
Схвильований гомін накрив присутніх. Річард підняв руки.
— Послухайте! — Вони трохи заспокоїлися. — У мене мало часу. У мене немає часу на довгі пояснення, і мені дуже шкода, що це так. Але я вам розповім усе і ви самі будете приймати рішення.
— Армія Імперського Ордена застрягла на півдні. — Річард підняв руки, щоб заспокоїти вітальні крики. — У мене мало часу. Послухайте… Всі ви, солдати — сталь проти сталі. Я — магія проти магії. І тепер я повинен вибрати один з двох наступаючих боїв. Якщо я залишуся тут, щоб вести вас, шансів у нас буде не так вже й багато. Сили ворога величезні. Мені немає потреби говорити про це, багато хто з вас самі знають, наскільки величезні. Якщо я залишуся з вами — більшість з нас загине.
— Я особисто можу відразу сказати, — сказав генерал Мейфферт, — що такий вибір мені не подобається.
Більшість присутніх чоловіків погодилося, що намальована Річардом похмура картина, зовсім не приносить їм задоволення.
— А яка альтернатива? — Запитав стоїть поблизу солдатів.
— А альтернатива в тому, що я довірю вам, воїнам, чоловікам, робити свою роботу, і стати сталлю проти стали, щоб не дозволити Ордену розорити нашу країну. А я тим часом повинен виконувати свою роботу і стати магією проти магії. Я повинен робити те, на що здатний тільки я один. Я повинен знайти спосіб перемогти ворога так, щоб вам не було необхідності ризикувати своїми життями в битвах. Я хочу знайти спосіб знищити їх за допомогою іншої сили, зупинити, перш ніж ми вступимо в битву з ним. Не можу обіцяти, що обов'язково досягну успіху. Якщо я програю, то загину, і тоді вам доведеться зустрітися з ворогом.
Читать дальше